На головну сторінку

Щедрий Вечер, 13-14 січня. Маланка-Василь.

(Рокове Коло: ідеологія Коляди і Святого Збору)


Передріздвяний Святочний час.

Місячна містика і парне Святочне Коло. Староукраїнські реліґійні почування.
Шанування Господа, Води та Вогню.

Михайла, 21.XI, Різдвяна ідея Вогню. Шанування Вогню та Води на Сході.

Українське шанування Астрального Вогню і Води. Господь, Вогонь і Вода.

Українське містичне Весілля. Про ідеологію Різдва і Щедрого Вечера.

Передріздвяна та Передщедровечірня символіка.
Українське Воведення: Містерії Сотворення Світа.

Вогонь і Вода як Світотворчі начала. Святочна пошана для Води.

Пошана для Землі. Ідея Відродження Світа.

Шанування перших культурних здобутків. Містерії життєвого побуту.



13-14.І, Щедрий Вечір: Свято Місяця і Прадіда.
13-14.І, Щедрий Вечер: Маланка-Василь.
18-19.І, Щедрий Вечер: Святі Водорщі.


Традиції Батька.
Містика Астральних Жнив.
Весілля — Свята Неділя: Вихід з Дівочої громади.




Астральне шанування Молодечості: Свято Місяця і Прадіда.



Символіка Щедрого Вечера і Василя.


Щедрий Вечер зачинається властиво під Новий Рік (7 днів наперед Богоявління — символ Місячний!), т. є. в вечер перед св. Василя.

Це особливо улюблене Українське свято: мітичного Василя і Маланки, — є найщирішим шануванням Місяця з його женихальними мотивами (ними переповнені Щедрівки). Тоді мітичну постать Василя мішають часто з мітольоґійно-Місячною постаттю Іллї — Ілії, який є в Українського народу покровителем урожаїв збіжжя, особливо жита (сніп жита, дід Ілля, — в часі жнив, — це постава Місяця).

Старовірменське слово "ўаціля" (рівнозвучне з іменем Василя, — Вас-Ілля) значить: Місяць; а про значення етно-культурних взаємин Вірменів та Староукраїнців була вже споминка (у вступі) і буде ще мова.


Щоб висвітлити повищі замітки ось дві Щедрівки з Вечера під Новий Рік:


1.

Гиля-гиля на Василя

А у Василя Житня пуга Куда махне Жито пахне!


2.

Святая Василля Дьяжу місила

Пироги пекла і Рогатиє і Букатиє...


Відміни:


Святая Василля Діжу місила

Пироги пекла та Рогатії та Букатії


Ой гиля-гиля на Василя

А у Василя Житня Пуга

Куда махне Жито пахне!


Роди Боже Жито-пшеницю Всяку Пашницю

У Полі Ядро а в Домі Добро!


Слово "Гиля" це ймення Г'Ілля, з spiritus asper, "Г" — перед Іля.

Дьяжа, діжа, — це посудина, в якій замішують баби хліб; завсіди лучить з нею Український нарід ріжні напівреліґійні містерії, особливо ж у часі Весілля, коли виробляють і печуть Коровай та співають при тім Пісні, повні поезії, а особливо Астральної символіки. Діжа своєю круглістю, круглою накривкою з обручем доокола (це обов'язково) — це без сумніву символ Місяця.


Порівняймо ж тепер "Святая Василля" з Ўаціля-Місяць, і побачимо, як виразно перейнявся Український нарід шануванням Місяця.

"Святая Василля", безперечно, — Місяць, є тут жіночого роду. Шанування Місяця жіночого роду свідчить, що оці Щедровечірні містерії є пізнішими культурно й історично, ніж Святовечірні. Це покажеться опісля і з інших явищ Щедрого Вечера.



Містерії світотворення, еротичні та весільні.

Тиждень від Катерини 7.12 до Калети.

Калета 13.12.


Еротичні містерії: Піч. У цю Ніч відбуваються містерії, подібні до містерій Катерини-Калети та Святоріздвяних. В них беруть участь і Господарі і Молодь.

Згідно записів на Гуцульщині Новорічна Ніч — свято Печі. "Ціли рік Вона робить Службу, а на Василя іде в Танець, Вона ся віддає".

Тому Її гарно вимащують на Маланки, аби не кляла, що не мащена: Щедрик Щедрик Щедрівочка (4).

Ніхто не спить на Ній тої Ночі, ані сідає, "бо тяжко Їй танцювати". Відміни: "Нехай Ніч спочине".

Або: "Василь із Маланкою приходять танцювати, аби Їм не перешкоджати".

На Піч кладуть Овес "на Коровай, так, як і у нас на Весіллі, і Їй дає ся Вівса, як ся віддає".

Відміни: "Аби мала чим Коня годувати, бо Вона їде у Місто, на Герць": Щедрик Щедрик Щедрівочка (4).

(За працею: Михайло Грушевський. Історія української літератури. Т. 1.)


Містерії з Хлібом: Маланка і Василь. На Щедрий Вечір випікають особливі Хліби — "Маланку" та "Василя". У Новорічну Ніч вони лежать на Святочному столі один на одному... На Маланки Господині ретельно чепурять, підбілюють Піч, бо у Святочну Ніч Вона танцює, віддається. Цієї Ночі не сплять на Печі і не топлять її, щоб Маланці було де переночувати зі своїм Чоловіком.

Як тільки Жінка замісить Діжу для випікання обрядового Новорічного Хліба, не миючи рук від тіста, йде разом з Чоловіком лякати дерева, котрі погано родять. Чоловік несе сокиру, або палицю, Жінка перевесла з дідуха (соломи на долівці від Святого Вечора). Підійшовши до дерева, Чоловік тричі стукає по ньому обухом сокири чи палицею і каже: "А чого ти, Грушо, не родиш? Я тебе зрубаю, порубаю!" Або: "Не будеш родити, буду рубати, а будеш родити, буду шанувати". За дерево відповідає Дружина: "Не рубай мене, а перевеслом підпережи, я тобі ще в пригоді стану". Після цього Жінка обтирає руки від тіста об дерево і перев’язує його перевеслом. В народі вірять, що після цього дерево злякається і обов’язково дасть гарний урожай. На Маланки, особливо в Новорічну Ніч, рослини розуміють людську мову, а тварини самі розмовляють по-людському.

В цей день Худобу доглядають дуже ретельно, добре годують, чистять, пестять. Тварини в Святочну Ніч можуть скаржитися Богові на тих Господарів, які погано з ними обходяться.


У Гуцулів Господар, або Господиня в чоловіковій шапці, виходить з хлібом до води, окунає тричі хліб у воді, промовляючи: "Не купає ся хліб у воді, але я в здоров’ю і силі". Набираючи води до коновки, приказує: "Не беру води, але Мід і Вино". Прийшовши з тим до Хати, покладає хліб на голову Домашнім, приказуючи: "Абисьте були такі величні як Василь Величний". У коновку до води кидає кілька монет, і тою водою рано всі вмиваються по старшині. Це приносить щастя до грошей на цілий Рік.


Коза. Українська Святочна установа Колядників походить з далеко старших часів, чим Римські та інші маскаради, які всі суть орієнтовані на культ Сонця і належать до пізнішого, вторинного, культурно-історичного округа. Українські ходження з Козою є зовсім іншого типу — і в них "Берези" нема. Вони належать передовсім до обрядів Новорічних і Щедровечірніх та лиш через перемішання з Різдвяними увійшли в Різдвяний час і мають свою власну мітольоґійну орієнтацію й характеристику.


Пасла Маланка Два Качура.

Старий Рік минає Новий наступає.

Роди Боже Жито й Пшеницю.

Де Коза ходить там Жито родить!


Співаймо Колядки та Щедрівки на Щастя-Здоров’я!

Світ сяє! (Стародавні Колядки й Щедрівки з нотами і звуковими зразками — Мереживний Збірник)

Щедрий Вечір. Пісенник 1989.

Колядки і Щедрівки. Пісенник. 1991:-)

Щедрий Вечер, 13-14 січня: Маланка-Василь. Коза.



(За працею: о. Ксенофонт Сосенко. "Культурно-історична постать Староукраїнськиx свят Різдва і Щедрого Вечора". Львів, 1928. - СІНТО, Київ 1994. 343с.)


Рокове Коло. Стежки до листків про Українські традиції.



ДОДАТКИ: Етнографічні подробиці.


Святочна Вечеря. За тиждень після Коляди, напередодні Нового Року — Щедрий Вечір.

Наддніпрянська Україна і Гуцульщина святкують Щедрий Вечір як значне Свято Різдвяного циклу з добре розвиненою обрядовістю. Галицьке Поділля не святкує, бо Щедрий Вечір у Галичан — напередодні Водохрищів, тоді як на Наддніпрянщині це — "Голодна кутя", Богоявленне надвечір’я.

Страви Щедрого Вечора не скрізь однакові: понад Дніпром печуть пироги з м’ясом і смажать гречані млинці на свинячому смальці, на півдні України фігурують бублики, а в Гуцулів — вареники чи, як вони кажуть, "пироги".

Під час Щедрої Вечері переважають м’ясні страви. В деяких селах Вінниччини кров’янки, які є традиційною Новорічною стравою, називають "Маланками". Знову готують Кутю.


В Україні на Щедрий Вечір Батько ховається від дітей за Пирогами — символом щедрости, багатства!

"Ввечері, як Зоря засяє, Мати, було, запалять свічку перед образами, обкурять ладаном Хату і поставлять череп’яну миску з пирогами на стіл. Тато сядуть на Покутті і голову прихилять — ховаються за пирогами. А ми, діти, вдаємо, що не бачимо їх:


— Мамо, а де наші Тато?

— А хіба ж ви мене не бачите, Діти?

— Не бачимо, Тату!

— Дай, Боже, щоб і на той Рік ви так мене не бачили!


Оце так, було, Батько скажуть, перехрестяться і запрошують всю Сім’ю до Столу, до "Щедрої Куті" — "щоб у достатках і спокої Других Свят дочекати!"

Тільки посідали за Стіл, а під вікном уже й щедрують:


Щедрий Вечір Пане Господарю

Стережи Боже, Твого Товару

Твого Товару всякого статку

Молім Бога за Отця за Матку

Добрий Вечір!



Святочна Ніч. Містерії з водою і вогнем. Серед нашого народу існує поетичне повір’я, що для побожних людей Новорічна Ніч "розкриває Небо, і вони можуть просити у Святих все, що їм забагнеться: перетворення води на вино, каменя — на хліб, глини — на мід".

На Гуцульщині в цю Ніч Ґаздиня бере о Півночі на голову чоловічу шапку і з хлібом та коновкою виходить до води. Там вона тричі занурює хліб у воду і примовляє: "Не хліб ся купає в воді, але я — в здоров’ї і силі!" Набираючи води в коновку, вона примовляє: "Я не беру воду, але Мід і Вино!.. ." Повертається Ґаздиня до Хати, всі сплять — ніхто нічого не чує. Вона навшпиньках, без найменшого шелесту підходить до своїх дітей і торкається їх голів мокрим хлібом, примовляючи: "Абисьте були такі величні, як Святий Василь Величний".


У коновку Ґаздиня кидає кілька срібних монет. Ранком на Новий Рік вся родина вмивається тою водою, і це "принесе щастя на гроші через увесь Рік!"


На Слобожанщині Дівчата розкладають о Півночі вогнище на березі річки, на льоду прорубують ополонку і чекають, щоб добре розгорівся вогонь. Коли вогнище розгорілось, кожна з Дівчат бере тліючу головню і кидає її в ополонку: затріщить вогонь на воді — за багатого заміж піде, тільки "пшикне" головня і тріску не видасть — за бідного!


Дівки-чарівниці в цю Ніч збирають "Дивацьке" зілля "Нечуй-Вітер". Хто його знайде, — а росте воно в таких місцях, що тільки Чарівниці знають, — той може зробитися "нечуваним і небаченим"...

На Лівобережжі про "Нечуй-вітер" існує повір’я, що це Зілля росте взимку по берегах рік та озер і що його можна збирати, від 13-го грудня починаючи. А в Ніч проти Нового Року, о Півночі, це Зілля має найбільшу силу; проте зрячі люди не можуть його знаходити. Треба просити сліпих, бо саме вони відчувають присутність "Нечуй-Вітру" — він їм очі коле. Це зілля ніби допомагає переправлятися через ріки і є корисним для Рибалок.

("Нечуйвітром" називається кілька Українських рослин. Hieracium echioides Lumn — уважається в народній медицині: якщо вкусить павук, то цим зіллям обкурюють хворе місце; вживається воно і проти цинги. Hieracium pilosella L. — в народній медицині вживається проти скаженини, пропасниці, запалення очей та проти захворування тварин, а особливо свиней (Н. Анненков, Бот. слов., стор. 167). Гуцули "Нечуй-вітром" називають Bellis perennis L. (Шух., І, 21), що в інших місцевостях України називається "Стократь" або "Нагідки". У Словнику Б. Грінченка "Нечуй-вітер" — Hieratium filosella, див. напр. Вікіпедія: Нечуйвітер волохатенький)


Про "Нечуй-Вітер" згадують і народні пісні, як ось:


"Ой поріс Чебер під Нечуй-Вітром ..."


Весільні та еротичні містерії.


Парубоча Миланка. За "Меланку" вбирається Парубок, що вміє "штуки викидати" — добре жартує.

"Меланка" має свій "почот", сама не ходить! Почот не абиякий: Орач з чепігами від плуга, Сівач з сівнею через плечі, Дід з гарапником, Ведмідь, Коза, Журавель, Циган, Циганка і Чорт з ріжками.

Все це — в кожухах догори вовною, в машкарах, лахмітті, підмальоване білою глиною, замащене сажею, з клоччя зроблені бороди, вуса, патли ... Одним словом — хто як зумів!

Ватага рухається Селом з жартами, вигуком, сміхом. "Циганка" пристає ворожити, "Циган" — коні міняти, "Ведмідь" танцює, "Коза" грає на скрипку, а "Журавель" — найвищий парубок у Селі — вибиває в бубон.

Діти юрбами бігають за Парубочою "Меланкою", тай Старі не раз вибігають на вулицю, щоб подивитись на Веселу кумпанію ...

До кожної Хати ватага не заходить — йде туди, де збираються Дівчата. Дозвіл щедрувати Парубки випрошують Піснею під вікном:


Ой Господар-Господаречку

Пусти в Хату Меланочку

Меланочка чисто ходить

Нічого в Хаті не пошкодить

Як пошкодить, то помиє

Їсти зварить тай накриє

Добрий вечір!


— Просимо!


Ватага лишає в сінях свої ціпки та гарапники, обмітає чоботи від снігу і заходить до Хати:


— Добрий Вечір Вам у Хаті!

— Доброго Здоров’я! А які ж ви кумедні, — щебечуть Дівчата, — і Ведмідь, і Коза...

А Грицько який! Де це ти таку хустку доп’яв? Мабуть, мати каглу затикала?!

— Мовчіть, Дівчата, — "Меланка" соромиться!

— Ха . . . Ха . . . Ха . . . Диви, як побіліла! Грицьку, чого ж ти вуса не збрив?


Отак жартують над "Меланкою", а "Вона" — байдуже: шукає віника, сміття розкидати, свіжих глиняків — припічок "мастить".

Господині знають цю звичку і все ховають, щоб "Меланка" не знайшла.

Щедруючи, Хлопці висміюють кепських Господинь:


Наша Меланка Неробоча

На ній Сорочка Парубоча...

Люди ідуть на Жнива

А Меланка на Пива!

Люди ідуть з Серпами

А Меланка з Шклянками!

Люди нажали по Сім Кіп

А Меланка Один Сніп!


Пішла Меланка на Містечко

Купила собі Пасьминечко

Пряла Вона від Кур до Кур

Напряла Починків один гур!

Дала Кицькам мотати

Кицьки взяли втікати!

Збіглися Люди дзвонити

Кицьку з Починком ловити!

А ловили не вловили

Нашу Меланку похвалили...


— Та годі вам! — обзиваються Дівчата. — Якоїсь кращої співайте!

Козо! де Ти?


В середину Кола входить "Коза" і починає вибрикувати — танцює під спів гурту:


Го-го-го Коза!

Го-го-го Сіра!

Го-го-го Біла!

Ой розходилася розвеселилася

По всьому Дому по Веселому!


Де Коза ходить там Жито родить!

Де не буває там вилягає...

Де Коза ногою там Жито Копою!

Де Коза Рогом там Жито Стогом!

А в нас на Сандрівці усі Хлопці-Стрільці

Встрілили Козу у правое вушко

В правое вушко в саме сердечко!

Тут Коза впала нежива стала

А Міхоноша бере Дудочку

Надима Козі тай у Жилочку

Надулась Жила Коза ожила

Тай пішла Коза тай стрибаючи

Та стрибаючи тай гасаючи

Своїх Діток та шукаючи!...

Трррт Коза!


"Коза" тупнула ногою — аж шибки на вікнах задрижали, і Танець зупинився.


— Добра "Коза", гарно танцює!

— Гарно, тільки засапалася, як Дід Марко у Ярмарку. Бач — роги помокріли!

— А ти що хотіла — вибити "Козу" закаблуками і щоб піт не виступив?!


— Дівчата, Орач іде! Бач, як чепіги носить!..


В середину Кола ввійшов Орач. Гурт співає:


Твої Воли Мої Воли

Гей-гей! А впереді Два Ведмеді

Гей-гей! А в Пригоні Дві Вороні

Гей-гей! В Колесниці Дві Синиці

Гей-гей!


Коли гурт співає, Орач, тримаючи поперед себе чепіги, вистукує ногами в такт Пісні.


Після Орача витанцьовує Сівач, а далі — Ведмідь, Журавель і, нарешті, Чорт з рогами. Все це викликає багато сміху і влучних дотепів.

Коли Щедрівка скінчилась, Хлопці скидають машкари і на запрошення Дівчат сідають до столу.


Дівоча Миланка. Водять "Меланку" й Дівчата.

Дівоча "Меланка" має поважніший характер. Дівчата вибирають найкращу з-поміж себе і одягають її "Молодою" — вінок, стрічки, багато намиста... Друга з дівчат убирається за Молодого, що зветься Василем — жупан, шапка, шаравари, чоботи...

Вся Дівоча ватага іменується Дружками.

Дівчата з "Василем" та "Меланкою" до хати не заходять — щедрують під вікном:


Ой на Ріцчі на Йордані

Добрий Вечір на Мелані

Щедрий Вечір Добрий Вечір

Добрим Людям на сей Вечір!...


Наша Меланка як Біль Біла

Нашу Меланку журба з’їла

Васильчику-Чічільчику

Посію Тебе на Городчику

Та буду Тебе шанувати

Тричі на День поливати!

Тричі на День поливати

І в Неділю підгортати!


Або ще заспівають "Дністрянської Меланки":

Наша Маланка Дністрованка - Ой в Петрівочку Нічка Маленька


Наша Меланка у Дністрі була

У Дністрі була, Дністровую Воду пила

На Камені ноги мила

Білий Хвартух замочила

Повій-Вітре Буйнесенький

Висуши Хвартух Тонесенький!

Повій-Вітре туди-сюди

Висуши Хвартух межи Люди!

Повій-Вітре на Болото

Висуши Хвартух як Золото!

Повій-Вітре на Дубині

Висуши Хвартух на Дівчині!

Добрий Вечір!


— А, здорові були, Дівчата! Котра з вас "Скарбник"? Щоб Меланці "на Вінок" гроші кинути?!...


Отак колись щедрували!


Любовні Дівочі містерії. Хоч Дівчата і самі з "Меланкою" ходять, і Парубочу "Меланку" частують Вечерею, проте знаходять час поворожити.

Ворожать переважно так само, як на "Андрія" ворожили:

Доля. Ранком на Катерини 7.12, до схід-сонця Дівчина йде в садок і зрізує гілочку вишні. В хаті Дівчина ту гілочку ставить у пляшку з водою і чекає свята Меланки, 13 січня. Якщо до Меланки вишня розів’ється і зацвіте — добрий знак, бо й Доля дівоча цвістиме. Засохне гілочка без цвіту — кепська ознака. У цьому разі під "долею" Дівчата розуміють шлюб: є цвіт на гілочці — буде Весілля, нема — восени доведеться Покрову благати: "Свята мати, Покрівонько, покрий мою голівоньку".

Бігають попід вікна слухати.

Питаються прохожих Чоловіків: "Дядьку, як Вас звати?"

Кидають через Хату чоботи — куди впаде чобіт носком, туди й заміж вийде...

Перелічують кілки в плоті: "Удівець, Молодець ..." Дівчата-гуцулки зав’язують собі очі хусткою і навпомацки лічать кілля в плоті до дев’яти. Дев’ятий перев’язують хустинкою і ранком дивляться: рівний, гарний — Наречений такий буде, а як кривий, горбатий, то й "Доля" крива!...

На Гуцульщині годують кота Варениками, як на "Андрія" пса годували, щоб довідатись: "Котра з нас перша Заміж піде?"


Коза та Кіт. "Як було мені років дванадцять, — продовжує мій співбесідник, — водили ми Козу. Зібралося нас аж восьмеро козоводів! Ми що дві-три хаті мінялися, бож кожному цікаво бути Козою...


— Як же ви робили Козу?


— Та як — оце вистружемо обруча з білолозу. На грубшому кінці розколина — роги. Тоншого — вставляємо в розколину і в’яжемо мотузком.

Роги обмотуємо лепехою, щоб кращі були. Біля рогів з обох боків дерев’яні ложки — вуха. На протилежному кінці обруча — ломачка з віхтиком: це хвіст.

Кому припаде бути Козою, одягає обруч — щоб ріжки приходились на голову, а хвіст — за спину. Накидають кожуха — вовною догори. Спереду запинають, щоб тільки роги, вуха та "морду" видко було. Рукави звисають донизу — це ніби передні ноги кози. Однією рукою Коза тримається за ломачку і трясе віхтиком — "крутить хвостом".

Крім "Кози", є в компанії ще "Кіт" з торбою на сало — це найменший з хлопців перебраний за кота з довгими вусами. Він нявчить — просить сала.

Як добре смеркне, починаємо водити "Козу". Завидна з "Козою" не ходять.

Оце вийдемо на вулицю і радимось:


— Куди підемо?

— Гайда до Свирида Карлаша, у нього дітей багато!

— Ходім!


Приходимо, один біжить під вікно і гукає:


— Дядьку, пустіть Козу до Хати, бо змерзла!


А Дядько ніби відмовляється — так належиться по звичаю:


— Немає де тій Козі розгулятися — тісно в хаті!

— Та пустіть, бо змерзла!


І так до Трьох разів Козовод проситься, а Дядько відмовляє. Нарешті каже:


— Та я вже пустив би, але ... що Дядина скаже?


Козовод — до Дядини:


— Будьте ласкаві, дядино, пустіть, бо й Козенята померзнуть!

— Навіщо ви нам здалися? Уже пізно, Діти спати збираються, налякаєте їх!

— Та пустіть, Дядино, бо Коза мерзне. М-е-е!...

— Я Хату помастила, припічок білила, а ви мені пустку зробите!


Коза знову: "Ме-е-е!"


— Та йдіть уже, йдіть... Тільки добре співайте!


Першим іде старший козовод і веде "Козу", за ними — "Кіт", а за "Котом" — всі Щедрівники.

Увійшли, поскидали шапки, "Добрий Вечір" сказали — не разом, а хто коли зайшов. Поставали серед Хати, і старший козовод починає:


Нуте Панове нуте Мурове

Поставайте вряду я Козу веду !


"Коза" і "Кіт" тупають у такт пісні — витанцьовують. А Діти смикають — то "Козу" за хвоста, то "Кота" за вуса... тішаться! Щедрівники всі гуртом співають:


Наша Козиця вже Стара Птиця

Недавно з Києва з довгими кісьми

Ногами стопчу Рогами сколю

Хвостом змету!


Що на Горі Вовк з Вовченятами

То в Долині Коза з Козенятами

Ой де взявся Вовк та Козу натовк

А Вовченята за Козенята


Де взявся Заєць став Козу лаять

Ой Ти Козиця Старая Птиця

Діточкам тай не Матиця


Ухопила Серпок тай по Полю скок-скок!

Нажала Сніпок тай змолотила

Своїх Діточок тай накормила!

Ой не йди Коза у Темні Ліса

Там Стрільці-Гонці з Острова Хортиці!

Що Перший Стрілець Козак-Молодець

Ударить Козу під правоє вухо

З лівого вуха потекла брюха!

Тиць Коза впала хвіст свій задрала.


"Коза" падає, задирає хвіст і вдає, що мертва.


"Кіт" її ніби обнюхує, крутячи вусом.


Гурт Щедрівників співає далі:


Треба Козиці Три Куски Сала.


"Кіт": Мяу-мяу ... Сала!

Щоб Коза встала.


Гурт:

Ой устань Козо тай струсися!

По цьому Дому по Господарю ізвеселися!


"Коза" схоплюється і починає танцювати.


Гурт співає:

Ой слухай Козо де Труби гудуть

Там Млинці печуть то і нам дадуть!


"Коза" йде до печі, задирає морду і нюхає.


Гурт:

Хозяїн іде Пожиток несе

Перший пожиток Мірочка Гречки на Варенички

Другий пожиток Мірочка Жита щоб Коза сита

Третій пожиток Решето Вівса зверху Ковбаса

Тай Щедрівка вся!

За ці Щедрівки Кварта горілки

А з цеї Мови будьте здорові!


Пісня скінчилась.


Щедрівники, звертаючись до Господарів, кажуть всі разом — в один голос:


— Будьте здорові з Празником!


Старший козовод — до "Кози":


— Кланяйся Хазаїну й Хазайці!


"Коза" кланяється Господареві, Господині та всім Дітям — по черзі.


Господар дарує Щедрівникам Пиріг чи копійок п’ять грошей.


"Кіт" — до Господині:

— Мяу, мяу . . . Сала, щоб Коза брикала!


Козовод:

— Дайте, Дядино, Сала, бо Кіт здохне!


Господиня говорить:

— Нема Сала, Миша вкрала!

Або:

— Сало — погасало!

Не звикайте до Сала, бо й нам мало!...


"Кіт" усе нявкає, товчеться навколо Господині, аж поки та дасть йому шматок сала.


Сало — "Котові" в торбу, Пиріг — у мішок козоводові, а гроші — в скриньку Скарбникові.


Щедрівники кажуть виходячи з Хати:


— Прощавайте!

Дай, Боже, щоб того Року діждали!



Зустріч Кози з Миланкою. Вийшли на вулицю, оглянулись навколо — скрізь темно... Село вже спить, тільки ген-ген, на горі світиться: то Дівчата "Меланки" справляють.

Козуню-Любуню пристань до мене


Козовод:

— Хлопці, ходім!


Прийшли, заглянули у вікно, а там уже й Парубки з "Меланкою", — поскидали машкари, за стіл сідають.


Ми всі разом:

— Ме-е-е!.. .


Дівчата, чуємо, гукають:

— Козоводи прийшли, пускайте їх до Хати!


Парубки відчинили нам двері, ми ввійшли, свій "дохід" — на Стіл . . . Гуляємо всі разом!

Отак згадує про Щедрий Вечір добродій Свирид Галушка з Київщини.


Новий Рік, Василля. "...Ще тільки починає, було, розвиднятися, а Тато вже будять мене:


— Вставай, Сину, годі спати — пора посівати йти!


Я схоплююся з ліжка, швиденько одягаюся, умиваюся та — за рукавицю Дідову, а в ній повно зерна: пшениці, жита, ячменю, вівса, гороху — всього по пригорщі і змішане разом. Це я собі ще звечора приготував, щоб було чим посівати.


— Спочатку вдома посівай, — каже Батько, — А потім і до людей підеш!


Я став перед образами, набрав жменю зерна з рукавиці, посівав і приказував: "На Щастя, на Здоров’я та на Новий Рік, щоб родило краще, як торік — Жито-пшениця та всяка Пашниця... Дай, Боже!"


— Спасибі тобі, Сину, що ти нас обсипав Щастям. На ось тобі грош та будь завжди хорош!


Взяв я від Батька гріш — перший "дохід" за Посівання, поплював на нього і сховав у кишеню — на Щастя.


— А тепер можна і до Людей, — каже Батько, — Людям посівати!


І я пішов .. . Пішов до Дядька через дорогу. В двері не стукаю, бож знаю: в цю Ніч не замикаються — Люди Посівальників ждуть. Заходжу до Хати, скидаю шапку і відразу ж, з порога:


На Лівобережжі:

Ходить Ілля на Василя

Носить Пугу Житяную

Де замахне Жито росте

Роди Боже Жито-Пшеницю

Всяку Пашницю

У Полі Ядро а в Домі Добро

Дай Боже!


— Спасибі, Племіннику, — каже Дядько, — гарно примовляєш. На ось тобі трохи грошей на книжку — та вчися, щоб дурнем не був!

За це я Дядькові руку поцілував: такий у нас був звичай. Як я хотів уже йти з Хати, то Дядина — до мене:

— Чого ж ти, Свириде, вже йдеш? ... Сідай на лаві, хай у нашій Хаті все Добро сідає: кури, гуси, качки, рої та... Старости, бож маємо дорослу Дівку!

Я сів, а щоб мені сидіти недурно, то Дядина Медяника дали..."


Так згадує своє перше Посівання наш старий знайомий, добродій Свирид Галушка.

Перший Посівальник на Новий Рік звичайно буває і першим "Полазником" — приносить до хати Щастя. За народнім віруванням Дівчата Щастя не приносять — тільки Хлопці, а тому й посівати Дівчатам не годиться.

На Слобожанщині першого Посівальника Господиня просить сісти на порозі — "щоб кури сідали та курчат висиджували".

Зерно після Посівальника збирають і віддають курям — "щоб добре неслися", а горох зберігають аж до Весни. Весною, коли повилуплюються гусенята, їх "загодовують" цим горохом — "щоб великі росли".


Колись були такі добрі Господині, що сміття з Хати не виносили від Святого Вечора аж до Нового Року — "щоб не винести з ним і своєї Долі". Ранком на Новий Рік те сміття все ж таки виносили і сипали на одну купу в Саду; там його підпалювали, воно горіло, і вогонь той мав чудодійну силу — ним обкурювали садові дерева, "щоб ліпше родили".

Гуцули стрибають через такий вогонь, примовляючи на врожай.

На Західньому Поділлі від Різдва до Нового Року Хату замітають на дві половини. Частину сміття, що від середини до порога, виносять зразу ж, а те, що від середини до покуття, зберігають до Нового Року. А ранком на Новий Рік те сміття виносять із Хати, висипають на Воротях і запалюють; коли ж Вогонь розгориться, стрибають через нього всі: Господар, Господиня, Діти від найстаршого до найменшого, а після Дітей — кінь, корова, вівця, коза, свиня, пес, кіт — всяке створіння, яке є в обійсті — "щоб всяка нечисть на вогні залишилась і в Новий Рік увійти чистими!"


На Київщині сіном, що було постелене на столі під скатеркою на Святий Вечір, Господар перев’язує ранком на Новий Рік овочеві дерева в Саду — "щоб нечисть на деревах не заводилась".

Неродючі дерева "страшать": стукають сокирою по стовбуру та погрожують зрубати, якщо і далі не будуть родити.

Звичайно це роблять Діти — Брат з Сестрою. Сестра — мале Дівча — вилазить на грушу чи яблуню і від імені цього дерева "просицця", а Брат — Хлопчак у татових чоботах та в дідовій шапці, з сокирою в руках — має долю Господаря. І ось між ними відбувається такий розмова:


— Не рубай мене, буду вже родити.

— Ні, зрубаю. Чому не родило? ... Кажи!

— Бійся, Бога, не рубай. Буду родити краще від усіх! — далі проситься плаксивим голосом "Дерево".

— Гляди ж, — погрожує сокирою "Господар", — як не вродиш цього Року, то на той Рік зрубаю і спалю!


Після такого "страшення" дерево перев’язують перевеслом. Іноді "для страху" дерево злегка надрубують.


У перший день Нового Року до всього уважно приглядаються, бо все має віще значення. Стоячи в церкві під час утрені, люди придивляються, як свічі горять у паникадилі: якщо ґніт палаючої свічки зігнувся гачком — буде врожай цього року; якщо ж ґніт стирчить на свічці, ніби порожній колос на стеблі, — жди неврожаю.

Залежно від вдачі, Люди говорять: "Піду до церкви, щоб Господь сподобив цілий рік ходити до храму Божого!" або: "Нап’юся горілки, щоб цілий рік було за що випити!"


Якщо Ніч проти Нового Року тиха і ясна, буде щасливий Рік не тільки для Людей, а й для Худоби.

Якщо Сонце весело зійде, весь Рік буде щасливий, а особливо добрий буде врожай садовини.

Якщо іній рясно вкриває всі дерева, буде врожай на збіжжя.

Якщо частина неба закрита на Новий Рік хмарами, в тій стороні буде урожай збіжжя — звідти треба сподіватися Щастя. Сніг випаде в цей день, — щасливий Рік буде.


"На Новий Рік не годиться пити по одній чарці, а все по дві, щоб старі в парі жили, а молоді собі пару знайшли!" — так промовляють за Новорічним обідом, коли Гостей приймають.


Перед тим, як сісти за Стіл обідати, Батько Синові дає Пиріг і каже: "Їж, Сину, та пам’ятай: якщо тобі трапиться зимою збитися з дороги, то згадай, з чим ти їв на Новий Рік Пиріг — і відшукаєш дорогу".


Мій Батько, царство йому небесне, — згадує Свирид Галушка, — дуже любили Вареники. На Новий Рік Мама, було, як наварять повну макітру — їж, скільки хочеш!.. Ото Тато, бувало, перед тим, як узятися до Вареників, примовляють: "Вареники-мученики, сиром вам боки набивали, маслом очі заливали, в чавуні кипіли — за нас, грішних, такі муки терпіли!"


Перший день Нового Року — свято Василя. "Мій старший брат був Василь, — згадує Тиміш Степанович Піддубний. — В цей день, було, всі родичі до нього з’їжджалися на обід — веселі то часи були! На столі таке стояло, що тепер і на виставці не побачиш — шинка, ковбаси, всякі припаси... Ex, та що й казати, — було до чого чарку випити та "дай, Боже!" промовити. А по обіді запрягали найкращі коні в "козирки" і з піснями та вигуками їхали "на прогін". Коні-змії не чують під собою ніг — санки летять, як на крилах, тільки сніг вихром розлітається на всі боки!" Слова Новорічних поздоровлень.


На Херсонщині:

А в Полі-полі сам Господь ходив

Сам Господь ходив Зерно розносив

Діва Марія Бога просила

Уроди Боже Жито-Пшеницю

Жито-Пшеницю всяку Пашницю

Сію-вію-посіваю з Новим Роком поздоровляю

Будьте здорові з Новим Роком і з Василем

Дай Боже!


На Київщині:

Сію-вію-посіваю з Новим Роком поздоровляю

На Щастя на Здоров’я та на Новий Рік

Щоб уродило краще як торік

Жито-пшениця і всяка Пашниця

Коноплі під стелю на велику куделю

Будьте здорові з Новим Роком та з Василем

Дай Боже!


На Поділлі:

Сійся-родися Жито-пшениця всяка Пашниця

На Щастя на Здоров’я та на Новий Рік

Щоб уродило краще як торік

Коноплі під стелю а Лен по коліна

Щоб вас хрищених голова не боліла

Будьте здорові з Новим Роком

Дай Боже!


На Буковині:

Сійся Жито-пшениця всяка Пашниця

На цей Новий Рік щоб ся вродило ліпше як торік

Дай вам Боже в Щасті в Здоров’ї почекати

Від Нового Року до Богоявління

Від Богоявління — до Ста літ

Поки Пан Біг назначить Вік!

Дай Боже!


На Гуцульщині:

Сійся-родися всяка Пашниця Жито-Пшениця

Ячмінь-овес-гречка Горох-сочевиця

Та на цей Новий Рік най Вам дасть Господь Бог

Щобисьте біди-смутку не знали

В Щастю Здоров’ю Многі Літа проживали

А по смерті Царство Небесне оглядали

Гаразд Вам мир Божий зо всіма Вами!


(За Етнографічним нарисом О. Воропая. Мюнхен 1958)


Стежки до листків про Українські традиції.

Рокове Коло.

Джерело: 1. Староукраїнські релігійні роздуми про Бога, 2004. 2. Потаємні пісні любощів і кохання © Видавництво "Павутинонька", Нью Йорк – Львів – Київ – Харків – Москва, 2002
Статтю додано:  13.01.2006
Відредаґовано:
Переглядів: 94623
  Коментарі     ПРАВИЛА!     ДЕ СКАЧАТИ mp3 ?!
[cховати]
1. Коля (гість) 19.01.2011 19:21    
Маланка це супер Я це знаю,тому що я учасник маланки!!!
Це для мене класссссс!!!
Якщо хтось хоче спитатися по поводу маланки пишіть,я відповім...Kolyalysan@gmail.ru
0/0


  Адреса цієї сторінки: http://www.pisni.org.ua/articles/69.html

 ВХІД
Е-мейл: 
Пароль: 
  Забули пароль?
  
  ПІДПИШІТЬСЯ! ГРУПИ У СОЦМЕРЕЖАХ
FB