Провідник Колядників „Береза“ має або Староіранське ймення „bərəĵya“, то значить той, що має когось, або щось величати — і його самого треба величати (величальний); або це „behredar“, т. є. той що свою участь в чім має, або свою частку приділу має; а найкращу характеристику Берези дає Староіранське „bərəzant“, т.є. високий, стрункий; визначний; з високим, співучим голосом.
„Вайда“ — теж один з провідників але другої ранґи, це Іранський вислів wajedar, себто такий, що бере у чімсь участь або партіціпує; отже подібно, як Береза.
Ймення Береза, що знаходить у Староіранській мові таке просте і влучне вияснення, має повне своє обґрунтування в Українськім ужиттю, коли зважимо все те, що було досі сказане про культурно-реліґійні Староіранські впливи на Україні та їх історичну і річеву доказаність.
Це ймення і його значення було особливо об’єктом наукових дослідів ще з часів пок. акад. H. Весоловського. Весоловський наводить анальоґії цього імени Святоріздвяних обрядів: у Румунів, Болгар, Словінців та Німців. Сам він в’яже це ймення з Санскритським bhraj=φλεγω, fulgeo та з Німецьким Berchte, Perchte (Eisen) і з Німецькою мітичною фігурою Eisenberta. Цю думку піддає йому догадуване значення статі „берези“ в Румунів та Болгар, та її назва: у Румунів „бреза“, у Болгарів „брезая“. Тому, що в Румунській мові brezaia, brezae, brăzae, значить чоловік, убраний у довгий, строкатий, яркими платками й лентами обвішаний плащ, — а у Болгарській мові „брезая“ значить святочна маска, — думав він, що „береза“ — це фіґура святочної маскаради.
Тої думки є й проф. Михайло Грушевський, хоч констатує, що Український Береза ніколи в масці або маскараднім убранні не виступає.
Очевидно, що всі оці здогади основуються на цій хибній гадці, буцім Українські Колядники мають свою ґенезу у Римських brumalia-x і їм подібних звичаях та екстраваґанціях.
Українська Святочна установа Колядників походить з далеко старших часів, чим Римські та інші маскаради, які всі суть орієнтовані на культ Сонця і належать до пізнішого, вторинного, культурно-історичного округа. Українські ходження з Козою є зовсім іншого типу — і в них "Берези" нема. Вони належать передовсім до обрядів Новорічних і Щедровечірніх та лиш через перемішання з Різдвяними увійшли в Різдвяний час і мають свою власну мітольоґійну орієнтацію й характеристику.
Безперечно, Румунський „Бреза“ і Болгарський „Брезая“ — це тота сама фіґура, що Український „Береза“, тільки, що перейшла культурно-історичну еволюцію в напрямі культу соняшного. Тою самою появою є й Німецька Берта (Eisenberta), розуміється з додатковою мітольоґійною характеристикою в дусі народних Німецьких мітів, але ближчою ідеольоґійно до Святочної ідеольоґії Української. Бо як усі мітичні і полумітичні Святоріздвяні й Щедровечірні постаті, спрямовані Місячно, так і Eisenberta, в цій характеристиці, яку дав їй безіменний чех, що описав її перед XV стол., вона виявляє чисто Місячне мітольоґійне забарвлення.
При тім думаю, що етимольоґійно як Українське ім’я Береза, так і Румунське „breza“, Болгарське „брезая“, і Німецьке „berta perchta“, Словінське „vehtra baba“, — є всі одного походження від Староіранського bərəzant бо bərəĵya. Про Румунів та Болгарів можна би хіба те доповісти, що було сказане в розділі про Корочуна, що ці народи опанувавши в своїм часі Українські області й племена, хоч винародовили їх, та були самі поневолені від них культурно і перейняли від них оцю культову й обрядову традицію.
Що означає ім'я „Коляда“? Коляди у Гуцулів (Записав Береза Петро Шекерик-Доників).
Українська Астрально-мітольоґічна реліґійна концепція.
Місяць чи Сонце? Космічні ієрофанії в Українській реліґії.
Стежки до інших листків про Українські традиції.
|
ЦІКАВЕ
ВХІД