На головну сторінку

Українська Астрально-мітологічна реліґійна концепція.

(Свят-Вечір і Свята Вечеря: народна віра в Бога)



Святе Святим притягується.

Богу молився щоб Світ творився!



Боги на відпочинку?


Світова історія верховних істот Астрального чи Небесного строю має вирішальне значення для зрозуміння релігійної історії людства у всій її повноті. Її не викласти на кількох сторінках. Проте слід відзначити суттєвий факт: верховні істоти Небесного строю поступово зникають з культу; вони "віддаляються" від людей, відходять на Небо і стають deі otiosi, богами, що відпочивають.

Можна сказати, що ці боги, створивши Космос, життя і людину, відчувають щось схоже на втому, так наче величезна праця по творенню виснажила їхні сили. Вони відходять на Небо, залишаючи на Землі свого сина чи деміурга, щоб той закінчив чи удосконалив творіння. Потроху їхнє місце посідають інші божественні фігури: міфічні предки, богині-матері, боги-запліднювачі тощо. Бог грози ще зберігає небесну структуру, але він уже не є Верховною істотою-творцем: він — лише істота, що запліднює Землю, а в деяких випадках він — простий помічник своєї родички, Матері Землі.

Верховна істота Небесного строю зберігає своє чільне місце лише в народів-пастухів і має виняткове становище в релігіях зі схильністю до монотеїзму (Агура-Мазда) чи виключно монотеїстичних (Ягве, Аллах).

Явище "віддаляння" верховного бога засвідчено на найархаїчніших, — Українська архаїка, з її провідною ідеєю приходу Господа на Святу Вечерю є винятком, — рівнях культури.


Прихід Бога на Святу Вечерю.

Що відбувається в Українській релігії? Чим особлива Українська Свята, Тайна, Вечеря?

Тайна Вечеря — це найбільша реліґійна дія Українського Різдва. По думці народу Святий Вечір є містичною добою Різдва Світа, коли-то Світ сотворився і людина народилась. На Святій Вечері горує понад усіми іншими ідея приходу Бога та Його присутності. В цьому особливість Українського релігійного світогляду.

Бог не пішов на відпочинок, не полишив людей, не став байдужим до їх проблем, не віддалився від людей у недосяжні сфери, не зник, полишивши замість себе нижчі божественні сутності або людських посередників. Навпаки — принаймні раз на рік Він невтомно приходить до кожної хати, кожної сім'ї як роковий Гість-Колядник в Астральній славі, щоб прийняти Святовечірні жертви і розділити з людьми Святу Вечерю. Нагадати людям про правдивий лад, застерегти від світу не по Правді. Ці рокові гостини Господа тривають від Початку Світа до нашого часу, не припиняючись. Так було, є і буде — згідно ідеології Святої Вечері.



Українська Астрально-мітологічна реліґійна концепція.


Невиразність ідеї Господа на Свят-Вечер спричинена оцією важною обставиною, що на неї зложився цілий комплекс реліґійних ідей, нагромаджених народом у часі його довговікової культурно-історичної еволюції.

Такий спліт ідеологічний, цілий світ реліґійних ідей, міститься в Астрально-мітологічнїй реліґійній концепції, яка поезією й багацтвом з'ображень полонює на Свят-Вечер всю психіку Українського народу.


Поглиблення ідеї Бога та Його звеличання. В суті річи Астральна реліґія в Українського народу поглиблює ідею Бога і змірює до Його звеличання; але рівночасно розбиває вона реліґійні поняття народу на окремі образці, які поодиноко притягають його увагу так, що він через них забуває деколи про головну ідею Бога.


Найвизначніші Астрально-реліґійні ідеї. Найвизначнішими Астрально-реліґійними ідеями на Свят-Вечер приявляються оці:

    1) Небесна Трійця , яка виступає в двоякім виді: Місяць, Сонце і Дощик, або Місяць, Сонце і сам Господь (Ой там за Горою та за Кам’яною),

    — і є властиво шануванням Господа в Астральній ґлорії;


    2) Астральна Трійця, що є символом Астральним попередньої — і


    3) Астральна Двійця: Місяць і Зоря як Божі післанці до народу. Як Астральну Двійцю і окремий об'єкт можна б уважати Місяць і Сонце в Небесній Трійці.

Всі тоті Небесні ґрупи з'ображують символічно Господа, котрого всією душею і серцем прагне нарід видіти гостем у себе на Свят-Вечер і на Тайній Вечері.

Оця-то містична гостина має народові принести щастя і добро і взагалі — спричинити обнову земного світа і людського життя.


Бог і Астральна Двійця.

Коли в шануванні Астральної Трійці, Місяця, Сонця і Зорі, — або в порядкові: Сонце, Місяць і Зоря, — видимо шанування Господа в Астральній ґлорії та в Небесних символах, то в шануванні Астральної Двійці видимо дві провідні думки цього шанування і двояку його форму. Наколи вважатимемо Місяць і Сонце (і vice versa, навпаки) з Небесної Трійці окремим об'єктом шанування, то буде це безперечно шанування Дня і Ночи; або поклик до безперестанного шанування Творця, в день і вночі, за дар Небесних Світил, без яких не було би життя на світі.


В шануванні-ж Місяця і Зорі увидимо ще глибші таємниці. Це шанування Небесних Світил, яким нарід приписує окрему ролю чинників усього життя на землі в Первопочині Світа.

Це сили, що безнастанно впливають на життя земне — і це містичні єства, що посередничать між Богом і людьми. Але в шануванні цієї Астральної Двійці міститься передовсім шанування Ночи. Є воно в Українського народу не лишень свідоцтвом про полудневу племінну й культурну ґенезу Українського народу, — бо тільки на горячім Полудні пізнають людські племена добродійство Ночи, що всьо оживляє після дневної спекоти і дає народові змогу наладити своє життя, — а дозволяє зрозуміти всю красу і велич Астрального Світа і хвалу його Творця.

Наколи Українське Різдво є Святом Різдва Світа і шануванням Творця Світа, то без сумніву перші мотиви реліґійні для того Свята зродилися в місячній і зоряній ночі. Тому то дослідники Астральних мітологій стверджують, що первісна і найдавніша Астральна реліґія була в шануванні Місяця і Зорі. Тому-то і Українське свято Різдва зачинається Святим Вечером з появою Першої Зірки.

І воно є властиво Святом Ночи ("Нічний лад духу"). Бо лиш в чудові ночі Різдвяних Свят уноситься під ясні зоряні небеса музика Українських Колядок і Щедрівок та підносить чар природи і святочність Ночи. Відома річ, що Українських Колядок у день майже не співають, а Щедрівок тим більше, бо Щедрівки всі переповнені алюзіями (натяками) до Щедрого Вечера і Місяця та Зорі.




Народна Віра в Бога.


Астрально-мітологічна реліґійна символіка та ідея Бога.


Ми бачимо з прикладів, що Астрально-мітологічна реліґійна символіка, задля своєї первісності, дуже мало суперечить ідеї Бога; вона радше цю ідею поширює й поглиблює та додає своєю поезією народній вірі в Бога духового підйому й сили.

Се врешті доказує непохитне береження народом цієї реліґійної традиції, бо він видить у ній заспокоєння своїх реліґійних почувань, а він їх дуже виразно виявляє для свого Творця і Господа — в Різдвяне Свято та при інших нагодах.

Така Астральна мітологія, як оця Українська, стоїть на первіснім і природнім рівні: Астральні явища, — Місяць, Сонце і Зоря та атмосферичні прояви як дощик, росиця, — називаються поіменно і виступають природно; майже ніякої персоніфікації (уособлення) в отсій мітології нема, ніякої ідололятрії цих небесних сил та ніяких хоробливих збочень думки і уяви.

Це чиста ідеологія пракультурної доби.


Провідна ідея Колядок: віра в Найвище Єство.

А на дальший розвиток реліґійних ідей та взаємин культурно-реліґійних наверствовань ріжних діб вказують Колядки. Сі культурні наверствовання бувають у Колядках неначе відмежені від себе; поодинокі ідеологічні образці є з особливим уподобанням відзначувані.

А все-таки лучить їх усіх одна ідея провідна — віра в Найвище Єство, котре усе назване Господом.


Бог і Господь.

Нарід робить ріжницю між іменами Господь і Бог. Господь — це Господар Світа, його Творець і Володар. Бог, це загальна ідея духового Найвищого Єства.



Поєднання реліґійних світоглядів у Колядках.


Нема Колядок чисто народних, в яких не було би комбінації реліґійної ідеології у її культурно-історичній еволюції, почавши від пракультурної доби. Ось приклад одної з Колядок з характером, — на перший погляд, — новішим, а в суті річи давньої.


Святи Боже Вечероньку

Святи Боже Вечероньку

Приспів: На Святий Вечір!*


Ходит сам Ґосподарь по Світлойцї

Ставит Столики в Три Рядойки

Кладе Обруси всеж Шовковії

Кладе Тарільцї всеж Срібернії

Кладе Ножики всеж Сталенії


Просит Боженька на Вечерейку

Посадив Бога посеред Стола

Святу Пречисту при Другім столї

Усї Святії та коло неї


Приймає Бога Зеленим Вином

Святу Пречисту Солодким Медом

Усї Святії Шумнов Горівков

Свою Челядку Чисто Водою

І сам пє Воду з Свою Женою


Світит їм Сонце в Єдно оконце

А Ясен Місяць в Друге віконце

Яснії Зори світят довкола


Тут виступає асоціяція двох, а властиво трьох реліґійних світоглядів. Бо коли перша половина Колядки приявляє Бога в таких ідеально-сердечних взаєминах з господарем, які можна собі уявити хіба в пракультурних обставинах людського життя і за часів пракультурної безоглядної віри в Бога, — а при тім лучить первісну реліґійну ідеологію з християнською, — то друга частина Колядки, а властиво її кінець, бере цілий образець в Астральну ґлорію і натякає на Астрально-мітологічні ідеї.

Можна подивляти оцю ніжність і артистичний такт народу, що так обережно і заразом справно годить одні реліґійні ідеї з другими.



Бог в Астральній ґлорії.


Астральною реліґійною символікою переповнені всі Колядкові образці. Про гостину Небесної Трійці (Господа в Астральній ґлорії) та гостину символічної Астральної Трійці або Двійці, з ріжними відмінами цих ідей, є багато Колядок.


Пан Господар уставай с Постелі

I.

Пан Господар уставай з Постелі!

Приспів: Славен Ясен Наш Милий Боже на Небесах!*


Уставай з Постелі застиляй Столи

Застеляй Столи клади Колачі

Клади Колачі з Ярої Пшениці

Будуть до Тебе з Неба Гості

Що Перший гостю Ясен Місяць

А Другий гостю Ясне Сонечко

А Третий гостю Дробен Дощ іде...


Ой у Нашого Господарентя

IІ.

Ой у Нашого Господарентя

Приспів: Біг Йому дав

Не завидуйте Милоє Братя! Біг Йому дав!*


Господарентя на імє (таке то)

Підвірінько му красно вметено

На тім Підвіріньку Світлонька стоїт

А в тій Світлоньцї Тисові Столи

А по тих Столах Тонкі Обруси

На тих Обрусах все Колачеве

Все Колачеве Житні-пшеничні

Коло Колачів Жовтії Чєши

Жовтії Чєши з Дзеленим Вином

З Дзеленим Вином з Солодким Медом

З Солодким Медом з Вареним Пивом


За Столом сидєт Три Товариші

Перший товариш Ясен Місячик

Другий товариш Світлоє Сонце

Третий товариш сам Біг Небесний


Перед ними стоїт Господаречко

Господаречко на імє (таке то)

Ой стоїт-стоїт шєпочку держит

Шєпочку держит нисько сє кланєт


Ой я Вас прошу Три Товариші

Ой я Вас прошу на що ми Біг дав

Ой я Вас прошу їжте та пийте


Вихвалює сє Перший товариш...


В Нашего Брата а в Єго Дворі

IІІ.

В Нашего Брата а в Єго Дворі ой дай Боже!


А в Єго Дворі Два-три Королі

Перший королю Ясне Сонечько

Другий королю Ясний Місяцю

Третий королю Ясна Зірничько...


Я в цего Ґазди Білії Двори

Я в цего Ґазди Білії Двори

Приспів: Дай Боже!*


На Його Двору Три Царі стойи

Вой стойи-стойи тай перечутси

Вой Оден каже що Земля бирша

Вой Другий каже що Небо бирше

.............................


Той Один цар Світлий Місяцю

А то Другий цар Світлоє Сонце

Я то Третий цар Дрибенький Дощик


Пане Господару вставай с Постелі

IУ.

Пане Господару вставай з Постелі

Приспів: Рай розвився Христос родив ся Сьому Дому!*


...........................................

Буде до Тебе Троє Гостей... Троє Радостей


Ой Первий гостю Дрібен Дощику

А Другий гостю Ясен Місяцю

А Третий гостю Ясне Сонце


А що ізмовиш Дрібен Дощику

Ой як я зійду тречи на Мая

Зрадуєть ся Жито-Пшениця

Всяка Пашниця


Ой що ізмовиш Ясний Місяцю

Ой як я зійду рано з Вечора

Возрадують ся Дітки Маленькі

Й Баби Старенькі


На Святе Різдво тай на Рождество

У.

На Святе Різдво тай на Рождество

Ой зібралиси Сім апостолів...

А де-ж ви йдете ви Апостоли...

Ой в Чисте Поле на Сине Море

Тай зустрітили Ісуса Христа

Ой зустрітили тай не пізнали

Своєго Бога Ісуса Христа

Склали вони си по Червоному

Купили собі Золотий Човен

Золотий Човен а Срібне Суло

Перевезли си на Сине Море

Тогди пізнали Господа Бога

Господа Бога Ісуса Христа

Бо в Правім личку Світле Сонечко

А в Лівім личку Ясен Місяцю

А в Грудех Єму Ясна Зоречка...


Гай з Містонька Судомиренька

...Божая Мати каже

Мойого Синка лацно пізнати

На Правім плечи Ясне Сонінько

На Лівім плечи Світельний Місяць

Межи плечима Чорна Кунонька

А у боченьку Ясна Зброєнька...



Астральна реліґія і шанування Бога.


Ми видимо в повищих Колядках цілком новий реліґійний світ, не той, що був попередньо, з своєю природною, простою й виразною ідеологією, а інший, неначе який зачарований круг ідей, з інших сторін та інших духових сфер. Це одним словом — інша культурно-реліґійна креація (твориво).

Вона приявляється самостійною й не торкає попередньої та не нищить її. Господа називають тут по імені лиш в одній Колядковій відміні, в якій Він вправді особисто являється, але в Астральній ґлорії, посеред Небесних світил, котрим віддають окремо почесть. Образці інших Колядок кажуть нам лиш догадуватися Господа. Головною змістовою основою цих образців є шанування Неба: живих, неначе персоніфікованих, Астральних світил та благодатного Дощику з Неба.

Безперечно — це Астральна реліґія, ясно виявлена народом. Але і є з нею, без сумніву, злучене шанування Бога, хоч означеного символічно. Деякі Колядки проголошують Його шанування виразно попри шанування Небесних світил і возвищують Його в честі понад них.

Але звичайно — Український нарід любується в Колядках мітичними, символічними образцями і рідко коли висказує свою думку прямо; буває, що висказує її ясно аж при іншій нагоді, немов нарочно, щоби не було коли непорозуміння.


Дрібний Дощенько Сам Милий Господь Бог. Що до Колядок про мітичну Небесну Трійцю, то попри великім числі Колядок про гостину на Свят-Вечер у Господаря — Місяця, Сонця і Дощику, я лиш одну знаю Колядку, що прямо називає Дощик Господом Богом. Записана мною в Конюхах, Бережанського повіту, співає ось як про Святовечірніх Небесних гостей:


Встань Господарку довго не лежи

УІ.

Перший гостенько Ясне й Сонінько

Другий гостенько Ясний Місяченько

Третий гостенько Дрібний Дощенько

Сам Милий Господь Бог


У відміні ІІ — Ой у Нашого Господарентя — повище наведених Колядок, замість Дощику являється "сам Біг Небесний".

Можна цю відміну зрівняти з ч. ІІІ — В Нашего Брата а в Єго Дворі, а тоді сам Біг Небесний буде намість Ясної Зірнички.

Є Колядкові образці, в яких замість Дощику стоять Зорі збірно.

Що нарід розуміє під Дощиком з Неба самого Господа — це нормальна Старовіцька ідея, бо Дощик є плодом Неба, а Небо є символом Бога; на цей мітологійний образець будуть наведені аналогії від первісних живучих природних народів.


Зоря символом Дощу з Неба. Але Господь на місці Зорі — це мітологійна ідея, виведена послідовно з попередньої. Вона є одною з найцікавіших і найстарших мітологійних ідей Полудневого світа; а в Українців виступає вона в деяких Колядках та у багатьох Щедрівках: Зоря є символом Дощу з Неба.

Так у Вавилонців богиня Іштар була символом Вечірньої Зорі і Оживлюючого Дощу.


Цілий ряд Щедрівок співає про Небесну Росу або Рясу (Рясну Росу), або рясний животворний Дощик; і алюзіями (натяками) до Зорі або Дівчини як Зорі рівняє ідеологічно Росу і Дощ, — Зорю і Дівчину, — з собою.

В Щедрівках ідея спричинення Дощу Зорею розвинена як найдальше, з всякими можливими відтінками (є їх більше, ніж повище наведено).

Але в Колядках вона стоїть на первісній основі: Дощ є на місці Господа; а коли Зоря стоїть на місці Дощу, то це вже інша категорія ідей, що є в зв’язку з Щедровечірним ідейним кругом.

(Ця Колядка своїм приспівом пов'язує Дрібний Дощ з Нашим Милим Богом на Небеси: Здибаў сьі Місьіць йа з Дрібним Дошчом)


Дощик символом Бога Небесного. Очевидно — ідея Дощу і Господа є старша, більше пракультурна, пряма, без усякої хитрости; ідеї Щедровечірні мають вже мітологійну закраску, хоч все-таки дуже первісну.

Що "Дощик" в Українського народу є виразно символом Бога Небесного і тому нарід відноситься до нього з реліґійним пієтизмом (побожністю), свідчить найкраще ІУ-а відміна наведених Колядок — Пане Господару вставай с Постелі, де між Небесними гостями, через яких "Рай розвився, Христос родився цьому дому", до котрого вони приходять, — на першім місці і в першій почесті стоїть "Дрібен Дощик". Вислів "Христос родився цьому дому" є без сумніву сполукою первісного і нового ідеалу Бога і збільшує Його почесть.


Небо як символ Бога у первісних народів. Додати належить, що Небо як символ Бога є предметом шанування у багатьох первісних народів; особливож в Уралалтайців, пастуших, номадних народів пракультурного округа . Формою і змістом ріжниться цей культ від Українського , але мотив реліґійний є той самий.



Українська Астральна реліґія: порівняння з іншими старовинними реліґіями.


Шанування Бога у величанню Його творів. Українська Астральна реліґія, яка приявлюється в Колядках та в Різдвяних і Щедровечірних обрядах, не має собі правдивої аналогії в ніякій історичній старинній реліґії, ані в реліґіях первісних народів природи. Вона є мітологійно, неначе в зав'язку, подумана природно і без ніякої хитрости, та є властиво посереднім шануванням Бога у величанню Його творів.

В тім вона неподібна до відомих досі старинних Астральних реліґій — Вавилонської, Єгипетської, а навіть Арабської, з якою в основі і формі є ще найбільше схожою.


Вавилонські, Єгипетські та інші ріжниці. І так, не може бути схожости Української тихої-мрійливої Астральної реліґії з Вавилонською ідолятрією Сонця, Місяця і Зорі (Шаман — Сін — Іштар) як персоніфікацій ідолів Вавилонських деспотів королів.

Не подібна вона й до такої ж ідолятрійної і полученої з боготворенням королів Астральної реліґії Староєгиптян, хоч в їх культі надибаємо деякі мітологійні мотиви дуже схожі з Українськими.

А ріжниця є передовсім в культурно-історичнім ступені кожної з цих реліґій, між котрими Українські традиції — на диво — являються найбільше початковими і первісними.

Та, шукаючи етнокультурних зв'язків Українського народу в передісторичній давнині, просліджуючи ґенезу його культури й реліґії, ми мусимо дорожити й малими вказівками, які помогли б нам зблизитися до цілі; а такими вказівками можуть бути і дрібні аналогії в формі і мотивах реліґійних культів, які порівнуємо з Українським. І тому спинимося тут коротко на кількох дрібних аналогіях: культу Єгипетського, Арабського, народів природи з Індо- та Австронезії, та Уралалтайців, що можуть кинути світло коли не на ґенезу, то хоч на культурно-історичне значення деяких реліґійних образців з повної містицизму "Тайної Вечері".



Образ Спасителя в Астральній Славі.

Порівняння з Єгипетським образом Горуса.

Поетична відміна Української Небесної Трійці.

Українська ідея Христа як Господа і Небесного Чоловіка.

Фінські перекази про визволення Світил.

Порівняння: Фінські леґенди і Українські Колядки.



Староарабський культ і Староіранські міти.


Коли Українська Астральна Трійця ріжниться в своїй основі, — первісне, природне її розуміння, ніяких ґенетичних зв'язків, — від Арабської, Вавилонської, Єгипетської, то Астральна Двійця: Місяць і Зоря, якої шанування виразно виступає в Щедрім Вечері, Щедрівках та деяких Колядках, має велику схожість зі Староарабським шануванням Місяця й Зорі. Гіпотеза цього шанування на Україні буде докладно опрацьована в розділі про Щедрий Вечер, а ще більше при аналізі Щедрівок.

Деякі аналогії, саме в шануванні Місяця, дають до Українських образців міти Староіранські, які буде наведено пізніше.


Образці народів природи.


Дуже близькі, майже тотожні образці Астральної Трійці, в особливій відміні: її появи на Світі враз з Прадеревом і в символічнім з'ображуванні людської Прарідні, знаходимо у найпервісніших народів природи, Піґмеїв, в Індо– та Австронезії.

Приклади буде подано в розділі про Прадерево.

Важні ці аналогії тим, що ставлять Українську реліґію Астральної Трійці поруч найстарших вірувань світа і тим самим означують Українську Різдвяну ідеологію як одну з найстарших.



Що означає ім'я "Коляда"? Коляди у Гуцулів (Записав Береза Петро Шекерик-Доників).

Місяць чи Сонце? Космічні ієрофанії в Українській реліґії.

Ява Священного.


Докладіше у статтях "Символіка в Святочних обрядах і стравах", "Бог, Місяць і шанування часнику у Староукраїнській традиції", які додано у форматі PDF на сторінці Українські свята Різдва Світа і Щедрого Вечора.

(За працями: о. Ксенофонт Сосенко. "Культурно-історична постать Староукраїнськиx свят Різдва і Щедрого Вечора". Львів, 1928. - СІНТО, Київ 1994. 343с. Мірча Еліаде. Мефістофель і Андрогін. Київ: Видавництво Соломії Павличко "Основи" 2001. 591с.)


Світ сяє! Співаймо на Здоров’я Колядки та Щедрівки! (Вибір Пісень)

(Стародавні Колядки й Щедрівки з нотами і звуковими зразками — Мереживний Збірник)


Стежки до листків про Українські традиції.

Традиції Батька.

   Примітки:


Споглядання неба і реліґійний досвід. Достатньо простого споглядання зоряного неба, щоб виник релігійний досвід. Небо виглядає безмежним, трансцендентним. Порівняно з нікчемно малою людиною і її навколишнім світом Небо за самою своєю природою є зовсім інше. Трансцендентність розкривається через просте усвідомлення нескінченної висоти. "Високість" спонтанно стає атрибутом божества. Вищі, недоступні людині царини, зоряні сфери, набувають влади трансцендентного, абсолютної реальності, Вічності. Там житло богів; туди, через ритуал сходження, потрапляють лише обрані; туди, за концепцією певних релігій, піднімаються душі мертвих. "Високість" — це вимір, не доступний людині за самою її природою; він з повним правом належить надлюдським силам та істотам. Той, хто вивищується, піднімаючись сходами храму чи ритуальною драбиною, що веде на Небо, перестає бути людиною: так чи інакше він бере участь у надприродному бутті.

Йдеться не про логічну, раціональну операцію. Трансцендентальна категорія "висоти", "надземного", нескінченності розкривається людиною у всій повноті її єства, як розуму, так і душі. Це цілковите усвідомлення людиною самої себе: перед лицем Неба вона відкриває божественну безмежність і водночас своє власне місце в Космосі. Небо через свій власний спосіб буття розкриває трансцендентність, силу, вічність. Воно існує абсолютно, бо воно високе, нескінченне, вічне, могутнє.

В такому смислі слід розуміти те, про що ми згадували вище, а саме що боги показали різні види священного в самій структурі Світу: Космос — взірцевий твір богів — "побудований" таким чином, що релігійне почуття божественної трансцендентності викликається самим існуванням Неба.

Природа і Бог. Для релігійної людини природа ніколи не є виключно "природною": вона завжди наповнена релігійним змістом. Це легко пояснити, бо Космос — це божественне творіння: вийшовши з рук богів, Світ зберігає свою священність. І це не священність, дана богами, наприклад, як священність місця чи предмета, освяченого божественною присутністю. Боги зробили більше: вони показали різні види священного в самій структурі Всесвіту і космічних явищ.

Світ проявляється таким чином, що, спостерігаючи його, релігійна людина відкриває різні форми священного, а отже, і буття. Перш за все, Світ існує, він присутній і має структуру: це не хаос, а Космос; він утверджується як творіння рук богів. Цей божественний витвір завжди залишається прозорим, спонтанно розкриваючи численні аспекти священного. Небо розкриває безпосередньо та природно нескінченну віддаленість, трансцендентність Бога. Земля також "прозора": вона виступає як всесвітня мати-годувальниця. Космічні ритми розкривають порядок, гармонію, постійність, родючість. У цілому Космос є одночасно реальним, живим і священним організмом: він однаковою мірою розкриває різновиди буття і священності. Онтофанія та ієрофанія об'єднуються.

У наступній частині ми спробуємо зрозуміти, яким постає Всесвіт в очах релігійної людини; точніше, як розкривається священність через самі структури Світу. Не слід забувати, що для релігійної людини надприродне нерозривно пов'язане з природним, що природа завжди виражає щось, що трансцендентне їй. Як ми вже сказали: священному каменю поклоняються тому, що він священний, а не тому, що він камінь; священність, що виражається через спосіб буття каменю, виявляє справжню його сутність. Таким чином, не можна говорити про "натуризм" чи про "природну релігію" в тому значенні, яке надавали їм у XIX ст., бо через природні аспекти Всесвіту релігійній людині відкривається надприрода.

Небо і Боги у первісних народів. Тому що Небо існує в абсолютний спосіб, багато вищих богів примітивних народів носять імена, що означають високе небесне склепіння, метеорологічні явища; ще їх просто називають "володарями Неба" або "небесними жителями".

Верховне божество маорійців зветься Іго; іго означає "високий, з височини". Уволуву, верховний бог негрів акпосо, означає "те, що нагорі, вищі сфери".

В народності селкнам з Вогняної Землі бог зветься "Небесний житель", або "Той, хто на Небі".

Пулуґа, верховне божество андаманців, живе на Небі; голос його — грім; дихання — вітер; знак його гніву — ураган, бо блискавкою він вражає кожного, хто порушив його заповіді.

В народності йоруба з Берега Рабів бог Неба називається Олорун, дослівно "володар Неба". Народність самоїдів обожнює Нума — бога, що живе на найвищому Небі і ім’я якого означає "небо".

У коряків верховне божество зветься "Той, що вгорі", "Володар височини", "Той, що є".

Айнуші називають його "Божественним повелителителем Неба", "Небесним богом", "Божественним творцем світів", а також Камуї, тобто "Небо".

Цей список можна легко продовжити. Додамо, що та сама ситуація зустрічається і в релігіях більш цивілізованих народів, що відіграли важливу роль в історії.

Монгольське ім’я верховного бога — Тенгрі, що означає "Небо". Тієн у перекладі з китайської — "Небо" і "бог Неба".

Шумерський термін для позначення божества, дінґір, мав первісне значення небесної епіфанії: "світлий, осяйний".

Вавилонський Ану теж передає поняття Неба. Індоєвропейський верховний бог Дієус позначає і небесну епіфанію, і священне (пор. санскр. div — "сяяти", "день", dyaus — "небо", "день"; Діяус — індійський бог Неба).

Зевс, Юпітер ще зберігають у своїх іменах пам’ять про небесну священність.

Кельтський Тараніс (від taran — "гриміти"), балтійський Перкунас ("блискавка") і протослов’янський Перун (пор. Польське piorun — "блискавка") свідчать особливо про пізніше перетворення богів Неба на богів грози.

Віддаляння богів. Явище "віддаляння" верховного бога засвідчено на найархаїчніших, — Українська архаїка, з її провідною ідеєю приходу Господа на Святу Вечерю є винятком, — рівнях культури.

У австралійців кулінів верховний бог Бунджил створив Всесвіт, тварин, дерева і навіть людину; але після того, як він вручив синові владу над Землею, а доньці — владу над Небом, Бунджил відійшов від світу. Він перебуває на хмарах, як "повелитель", з великим мечем у руках.

Пулуґа, верховний бог андаманійців, відійшов від справ після того, як створив Світ і першу людину. Таємниці "віддалення" відповідає майже повна відсутність культу: жодної пожертви, жодної молитви, жодного акту подяки. Збереглося лише кілька релігійних звичаїв, у яких ще живе спогад про Пулуґу: наприклад, "священний спокій" чоловіків, що повертаються в село після вдалого полювання.

"Мешканець Неба" або "Той, хто на Небі" народності селкнам нічний, всезнаючий, всемогутній, творець, але творіння було завершене міфічними предками, яких теж створив верховний бог, перш ніж відійти в зоряне Небо. Сьогодні цей бог відійшов від людей, він байдужий до проблем світу. Немає його зображень, він не має священиків. До нього звертаються з молитвою лише у випадку хвороби: "Ти, Всевишній, не забирай у мене дитину; вона ще надто маленька". І пожертви йому підносять лише в часи стихійних лих.

Те саме явище зустрічається у більшості африканських народностей: великий небесний бог, вища істота, всемогутній творець грає лише незначну роль у релігійному житті племені. Він надто далекий або надто добрий, щоб потребувати власне культу, його закликають лише у крайніх випадках.

Так, Олорум ("володар Неба") народності йоруба, створивши Світ, доручив нижчому богові, Обатала, завершити творення Світу і керувати ним, після чого він остаточно відійшов від земних і людських проблем; тому вже немає ані храмів, ані статуй, ані жерців цього верховного бога. Та все ж до нього звертаються як до останньої надії в часи лих.

Відійшовши на Небо, Ндямбі, верховний бог народності гереро, залишив людство під опікою нижчих божеств. "Навіщо приносити йому жертви? — пояснює абориген. — Ми не повинні боятися його, бо, на відміну від духів наших мертвих, він не завдає нам ніякої шкоди".

Верховне божество народності тумбука надто велике, "щоб цікавитися звичайними проблемами людей".

Те саме становище в народності мови тсхі в Західній Африці з богом Нжанкупоном: він не має культу, його вшановують лише в рідкісних випадках, під час великих злигоднів, епідемій чи після сильного урагану; тоді люди питають, чим вони образили його.

Дзінґбе ("Всесвітнього батька"), верховного бога народності еве, закликають лише в час посухи: "О Небо, до кого звернена вся наша вдячність, велика впала посуха: зроби так, щоб пішов дощ, щоб Земля освіжилася і поля почали родити!"

Віддаленість і пасивність верховної істоти чудово відтворює прислів’я народності ґіріама зі Східної Африки, які так описують бога: "Мулуґу (бог) там, нагорі, а душі мертвих внизу!"

Народність банту говорить: "Бог після того, як створив людину, зовсім перестав цікавитися нею". Негри піґмеї стверджують: "Бог віддалився від нас!"

Народність фанґ з прерії Екваторіальної Африки підбила підсумок своєї релігійної філософії в такій пісні:

Бог (Нзаме) там, нагорі, людина внизу.

Бог є бог, і людина є людина.

Кожен у себе, кожен у своїй домівці.


Не варто наводити й інші приклади.

У всіх цих примітивних релігіях верховна небесна істота, здається, втратила релігійну актуальність; її немає в культі, а в міфах показується, як вона все більше віддаляється від людей, аж поки не стає deus otiosus, богом, що відпочиває. Та люди все ж згадують про неї і моляться їй як останній надії, коли їхні спроби вблагати всіх інших богів і богинь зазнали невдачі.

У таких випадках народність ораон говорить: "Ми випробували вже все, але маємо ще й тебе, щоб ти допоміг нам!" І приносять йому в жертву білого півня, викрикуючи: "Боже! Ти наш творець! Змилостився над нами!"


(За працею: Мірча Еліаде. Мефістофель і Андрогін. Київ: Видавництво Соломії Павличко "Основи" 2001. 591с.)

Джерело: Староукраїнські релігійні роздуми про Бога © Видавництво "Павутинонька", Нью Йорк – Львів – Київ – Харків – Москва, 2004
Статтю додано:  31.12.2005
Відредаґовано:
Переглядів: 3912
  Коментарі     ПРАВИЛА!     ДЕ СКАЧАТИ mp3 ?!
[cховати]

  Адреса цієї сторінки: http://www.pisni.org.ua/articles/64.html

 ВХІД
Е-мейл: 
Пароль: 
  Забули пароль?
  
  ПІДПИШІТЬСЯ! ГРУПИ У СОЦМЕРЕЖАХ