Здибаў сьі Місьіць йа з Дрібним Дошчом

Словен йеси Наш Милий Боже на Небеси – Хто це каже, Місяць? Кому? Він славен, бо Словен?
Словяни – це ті, хто тримаються Колядного звичаю і Слова? славлять Бога словом?

Колядка стародавня: Українське Різдво Світа.

Буде в Тебе Господь на Вечері.

Словен йеси Наш Милий Боже на Небеси.

• Ідея Бога на Свят-Вечер.
  
• Українська Астрально-мітольоґічна реліґійна концепція.
  
  Астральна реліґія і шанування Бога. Бог і Астральна Двійця.
  
• День реліґійно-філософських роздумів на Астральні теми, Варвари 17.12.
  
• Українські релігійні роздуми про Бога.
  

Стежки до листків про Українські традиції.


Астральна реліґія і шанування Бога.

Дрібний Дощенько Сам Милий Господь Бог. Що до Колядок про мітичну Небесну Трійцю, то попри великім числі Колядок про гостину на Свят-Вечер у Господаря — Місяця, Сонця і Дощику, я лиш одну знаю Колядку, що прямо називає Дощик Господом Богом. Записана мною в Конюхах, Бережанського повіту, співає ось як про Святовечірніх Небесних гостей:

Встань Господарку довго не лежи

У відміні ІІ — Ой у Нашого Господарентя — повище наведених Колядок, замість Дощику являється "сам Біг Небесний".

Можна цю відміну зрівняти з ч. ІІІ — В Нашего Брата а в Єго Дворі, а тоді сам Біг Небесний буде намість Ясної Зірнички.

Є Колядкові образці, в яких замість Дощику стоять Зорі збірно.

Що нарід розуміє під Дощиком з Неба самого Господа — це нормальна Старовіцька ідея, бо Дощик є плодом Неба, а Небо є символом Бога; на цей мітольоґійний образець будуть наведені анальоґії від первісних живучих природних народів.

Зоря символом Дощу з Неба. Але Господь на місці Зорі — це мітольоґійна ідея, виведена послідовно з попередньої. Вона є одною з найцікавіших і найстарших мітольоґійних ідей Полудневого світа; а в Українців виступає вона в деяких Колядках та у багатьох Щедрівках: Зоря є символом Дощу з Неба.

Так у Вавилонців богиня Іштар була символом Вечірньої Зорі і Оживлюючого Дощу.

Цілий ряд Щедрівок співає про Небесну Росу або Рясу (Рясну Росу), або рясний животворний Дощик; і алюзіями (натяками) до Зорі або Дівчини як Зорі рівняє ідеольоґічно Росу і Дощ, — Зорю і Дівчину, — з собою.

В Щедрівках ідея спричинення Дощу Зорею розвинена як найдальше, з всякими можливими відтінками (є їх більше, ніж повище наведено).

Але в Колядках вона стоїть на первісній основі: Дощ є на місці Господа; а коли Зоря стоїть на місці Дощу, то це вже інша катеґорія ідей, що є в зв'язку з Щедровечірним ідейним кругом.

(Ця Колядка своїм приспівом пов'язує Дрібний Дощ з Нашим Милим Богом на Небеси: Здибаў сьі Місьіць йа з Дрібним Дошчом)

Дощик символом Бога Небесного. Очевидно — ідея Дощу і Господа є старша, більше пракультурна, пряма, без усякої хитрости; ідеї Щедровечірні мають вже мітольоґійну закраску, хоч все-таки дуже первісну.

Що "Дощик" в Українського народу є виразно символом Бога Небесного і тому нарід відноситься до нього з реліґійним пієтизмом (побожністю), свідчить найкраще ІУ-а відміна наведених Колядок — Пане Господару вставай с Постелі, де між Небесними гостями, через яких "Рай розвився, Христос родився цьому дому", до котрого вони приходять, — на першім місці і в першій почесті стоїть "Дрібен Дощик". Вислів "Христос родився цьому дому" є без сумніву сполукою первісного і нового ідеалу Бога і збільшує Його почесть.

Небо як символ Бога у первісних народів. Додати належить, що Небо як символ Бога є предметом шанування у багатьох первісних народів; особливож в Уралалтайців, пастуших, номадних народів пракультурного округа . Формою і змістом ріжниться цей культ від Українського , але мотив реліґійний є той самий.

Бог і Астральна Двійця. Коли в шануванні Астральної Трійці, Місяця, Сонця і Зорі, — або в порядкові: Сонце, Місяць і Зоря, — видимо шанування Господа в Астральній ґльорії та в Небесних символах, то в шануванні Астральної Двійці видимо дві провідні думки цього шанування і двояку його форму. Наколи вважатимемо Місяць і Сонце (і vice versa, навпаки) з Небесної Трійці окремим об'єктом шанування, то буде це безперечно шанування Дня і Ночи; або поклик до безперестанного шанування Творця, в день і вночі, за дар Небесних Світил, без яких не було би життя на світі.

В шануванні-ж Місяця і Зорі увидимо ще глибші таємниці. Це шанування Небесних Світил, яким нарід приписує окрему ролю чинників усього життя на землі в Первопочині Світа.

Це сили, що безнастанно впливають на життя земне — і це містичні єства, що посередничать між Богом і людьми. Але в шануванні цієї Астральної Двійці міститься передовсім шанування Ночи. Є воно в Українського народу не лишень свідоцтвом про полудневу племінну й культурну ґенезу Українського народу, — бо тільки на горячім Полудні пізнають людські племена добродійство Ночи, що всьо оживляє після дневної спекоти і дає народові змогу наладити своє життя, — а дозволяє зрозуміти всю красу і велич Астрального Світа і хвалу його Творця.

Наколи Українське Різдво є Святом Різдва Світа і шануванням Творця Світа, то без сумніву перші мотиви реліґійні для того Свята зродилися в місячній і зоряній ночі. Тому то дослідники Астральних мітольоґій стверджують, що первісна і найдавніша Астральна реліґія була в шануванні Місяця і Зорі. Тому-то і Українське свято Різдва зачинається Святим Вечером з появою Першої Зірки.

І воно є властиво Святом Ночи ("Нічний лад духу"). Бо лиш в чудові ночі Різдвяних Свят уноситься під ясні зоряні небеса музика Українських Колядок і Щедрівок та підносить чар природи і святочність Ночи. Відома річ, що Українських Колядок у день майже не співають, а Щедрівок тим більше, бо Щедрівки всі переповнені алюзіями (натяками) до Щедрого Вечера і Місяця та Зорі.