На головну сторінку
Дізнатися більше

Українські свята Різдва Світа і Щедрого Вечора.

(Різдво-відродження. Світа любови. Людини люблячої.)



Храм Українських і загальнолюдських мрій.


Українське Різдво-Коляда — це Свято Різдва Світа і хвали Господу-Творцю. В Святах Коляди й Щедрого Вечера є основні складові Староукраїнської культури й реліґії — і на ідеольогії цих Свят стоять інші згадані свята, містерії й реліґійні обряди.

Святий Вечір є по думці народу містичною добою Різдва Світа, коли-то і людина народилась. Думка про присутність Господа на Святій Вечері горує понад усіми іншими.


У Святах Коляди й Щедрого Вечера виявлюється Староукраїнська культура у великій силі, — як ідейним змістом Свят, так і висловами Святочних пісень; і по друге: що ці Свята, — якраз задля великої в них життєвої правди й сили тої Староукраїнської культури, — задержує нарід уперто та мимо існування на Україні християнської віри, святкує їх рівночасно й паралельно з християнськими святами Різдва Христового й Богоявління.

Коляда й Щедрий Вечер — як самостійні Староукраїнські свята, що тривають досі від непам’ятних часів у виді людових Святочних обрядів та містерій, — мають свій особливий вислів у Святочних піснях: Колядках та Щедрівках. Дають оці Святочні пісні найправдивіший і найповніший образ Сароукраїнської реліґійної ідеольоґії та висвітлюють дійсний зміст Свят Коляди й Щедрого Вечера. Що більше — вони приявляють і найбільше первісну Українську культуру й реліґію і, судячи по ріжним признакам, автохтонну Українську...



Святий Вечер 6.01 — властиве Свято Різдва-Коляди.


Вже Передріздвяний час виявляв, що зближається дуже Святочна хвиля, глибоко прочута народом, наперед опановуюча його всю психіку й всі почування. Це — Святий Вечер, властиве Свято Різдва-Коляди, що містить у собі всю суть того Свята. Це велике громадянське й культурне Українське Свято — вислів найстарших народних традицій і атавістичних почувань та день духової, культурно-реліґійної, всенародної обнови.

Обряди слідуючих днів, хоч нарід лучить їх формально з Різдвом Христовим, належать в суті річи до Староукраїнського Святого Вечера і показують його ідеольоґію. Старовіцькі Колядки і Щедрівки, своїм змістом так дуже не підхожі до церковно-християнської ідеольоґії Різдва , узгоджуються натомість на причуд з Українським Святим Вечером і поширюють якраз його провідні ідеї. Їх колядує та щедрує нарід не тільки зараз після Святого Вечера , але і опісля, через цілі Свята Різдвяні та Щедрий Вечер, ба, і далі аж до Стрітення Господнього (27-го дня після Щедрого Вечера) і що цікаве: через цілий світлий час Місячний!...



Свята, Тайна, Вечеря 6.01 — Містичний час Різдва Світа.


Є оця Тайна Вечеря найбільшою реліґійною дією Українського Різдва...


Після Вечері забирають бідні люди, що були на ній, потрохи з кожної оставшої на столі страви до кобелі, собі до дому; а коли їх не було в гостях на Свят-Вечір, то домашні розносять кобелі з хлібом, пшеницею й іншими святовечірніми останками по сусідах, родині, приятелях та убожині в селі, — діти своїм бабкам-повитухам.

Усе те на символ приязни, щирости й милосердя. Відношення вечер є взаємне, так що Свят-Вечір стається особлившою годиною підйому альтруїстичних почувань і сповнювання дій любови. Це відношення вечер є звичаєм досі всюди на Україні; воно буває більше або менше задержане, але загально вважається Українським народом за дію етичну, поручену старовіцькою традицією і давнім законом взаємної любови. Пригадкою цього закона кінчаться найкращі Колядки й Щедрівки. Він чудово сходиться з християнським законом любови ближнього і є одним з мотивів, чому Староукраїнські Різдвяні свята бувають святковані й цінені народом на рівні з християнськими.


На Свят-Вечір родив’ємся!

"На Свят-Вечір родив’ємся, на Свят-Вечір хрестив’ємся! Пречиста Діва на золотім крижмі мя держала, у Змиєвім Озері мя купала".

По сім відклику до свого містичного народження у Святий Вечер, в почутті святости своєї ролі духовника в таке велике Свято, певний себе за спасенність хвилі, яку переживає, звертається Господар, — в уяві, — до всіх неприязних людей, що орудують злою силою, до шкідливих диких звірів та до могутніх і небезпечних сил природи — і кличе їх на Вечерю.

Чи се маґіка? — Мабуть ні, а якесь дивне, глибоке почуття своєї праведности, докір за свою кривду і пересвідчення, що зла та кривди не повинно бути, бо їх не було в Почині Світа.

У Святовечірнюю годину, коли усе повинно бути під символом любови і з’єднання, як було з Первовіку, Господар в імені своєї ближчої й дальшої рідні простягає злим елементам руку до згоди, — не про свою наївність або боязкість, а з великого благородства душі і з почуття Правди.



Народна віра в Бога і почуття близькости Бога.


З господарських свят первісних народів виходить, що їх мотивом є також бажання народу усвідомлення собі того Найвищого Єства в природі, що дає їм спроможність життя, даючи їм земні плоди й худобу. І в слід за тим стає мотивом Свята реліґія вдяки для Найвищого Єства. ...

Святочні обряди, пісні та пляси народів природи зроджують у них ідею Бога. Вони є тими середниками, що викликують у народу почуття близькости Бога, яка є неодолимим бажанням народу і його потребою.


Святий Вечер є Святом природи й її Творця, зродженим на старовіцьких Українських традиціях про Почин Світа. Традиції ці мусять бути дуже давні, бо як реліґійні, так і господарські явища, які в них виступають, годяться в самі первісні, пракультурні часи.

Переважаючою між реліґійними явищами Святої Вечері є віра в Бога. Під ідеєю Бога, котрого, як в часі обрядів, так і в Колядках, називають майже виключно Господом, розуміє нарід Найвище духове єство; а коли навіть згадує про Ісуса, Христа, особливо в старовіцьких схристиянізованих Колядках, то має Його за Господа світа і Добродія народу, коли не змішує його з мітольоґічною постаттю Прадіда.

Взагалі думає нарід на Різдво про справи реліґійні катеґоріями старинними і показує свої реліґійні почування по старому. Це видно по Святовечірніх обрядах і так висловлюються усі старовіцькі Колядки і Щедрівки. Доказом того є цілий перебіг Святої Вечері. Є це високореліґійна пракультурна дія, якою показує нарід свою віру в Бога як Найвище Єство, себе вважає залежним від нього і жертвує йому первенці плодів земних, щоби його ухвалити і ублагати. Отсі жертви, особливо їх предмет, спосіб пожертвовання та їх служивці характеризують без всякого сумніву культурний степень реліґії, яка на Святий Вечер показується. Служивцями культово-реліґійних актів Святої Вечері є майже рівнорядно Господар і Господиня; а щонайменше, є Господиня при тих діях духовною помічницею з службовим характером. Бере в них ділову участь часом і дехто з рідні і це дає доказ, що до участі в шануванні є покликана уся рідня.


Це є типові образці пракультурні, на причуд вірно збережені народною традицією. Це не лиш історична пам’ятка, але це глибоко прочута народом душевна спадщина, що увійшла атавістично в його життя і мусить мати явний і суспільний вислів; і має його оце в родиннім вогнищі.


Поглиблення ідеї Бога та Його звеличання. Астральна реліґія в Українського народу поглиблює ідею Бога і змірює до Його звеличання; але рівночасно розбиває вона реліґійні поняття народу на окремі образці, які поодиноко притягають його увагу так, що він через них забуває деколи про головну ідею Бога.


Віра в Найвище Єство і Астральна символіка. Астрально-мітольоґічна реліґійна символіка, задля своєї первісности, дуже мало суперечить ідеї Бога; вона радше цю ідею поширює й поглиблює та додає своєю поезією народній вірі в Бога духового підйому й сили; це врешті доказує непохитне береження народом цієї реліґійної традиції, бо він видить у ній заспокоєння своїх реліґійних почувань, а він їх дуже виразно показує в Різдвяне свято для свого Творця і Господа.

Астральні явища, — Місяць, Сонце і Зоря та атмосферичні прояви як дощик, росиця, — називаються поіменно і виступають природно; майже ніякої персоніфікації (уособлення) в оцій мітольоґії нема, ніякої ідололятрії цих небесних сил та ніяких хоробливих збочень думки і уяви. Це чиста ідеольоґія пракультурної доби.

А на дальший розвиток реліґійних ідей та взаємин культурно-реліґійних наверствовань ріжних діб вказують Колядки. Сі культурні наверствовання бувають у Колядках неначе відмежені від себе; поодинокі ідеольоґічні образці є з особливим уподобанням відзначувані. А все-таки лучить їх усіх одна ідея провідна — віра в Найвище Єство, котре усе назване Господом.


Бог і Господь. Нарід робить ріжницю між іменами Господь і Бог. Господь — це Господар Світа, його Творець і Володар. Бог, це загальна ідея духового Найвищого Єства.

Володар Володар й одчиняй Ворота


Спаситель в Астральній славі.

Українська ідея Христа як Господа і Небесного Чоловіка.


Богойко Наш Любий Попойко. Чому це слово Бог? Велика таїна проявляється помалу. Пісенне зменшувальне — Богойко. Бог, бо цілить — душу-тіло?

Починат ся Гостина

Починат ся Гостина

Від Бога Господина

Тай а почав Ї Богойко

Тай Наш Любий Попойко


Колядки пояснюють, що Церква — то весь світ, і в цій Церкві-Всесвіті за "попа", священика, — сам Господь Біг. Він, або Божа Матір, служить службу божу людям. Люди беруть участь у цій службі як послушники і як родина. Кожен тішиться і веселиться своєю інакшістю та різноманітністю світу. Всіх людей об'єднує Бог одним Світом, в одній Церкві, в одній духовній родині. Він є товаришем і Астральних Світил і людей.

Така Староукраїнська засада "Світу-Церкви" та ідеальне поняття реліґії як зв'язку з Богом у вселюдській родині є прикладом правдивого універсалізму та екуменізму, коли люди об'єднуються в різноманітності, коли не просто терплять, не тільки визнають одне одного, а й радіють інакшості іншого. Інший — це рідний, а не чужий. До якої б церковної ієрархії не залічували себе люди, всі вони належать до тієї самої Божої Церкви - Всесвіту, до одного, але багатовимірного духовного світу.

Колядки підносять ідею любови рідні. Вона є суттю тої "Давної Правдоньки Старих Людей", за котрою Колядки тужать. Тому вони ідеалізують сім'ю, — Господаря й Господиню враз з Діточками, — малюючи майже в кожній Колядці чудові образці сімейного щастя. Кожну Колядку кінчать Колядники, — "Божі Служеньки", — побажанням ідеальних сімейних взаємин. Рідня в гармонії й любові — це Святість, це Боже улюблене місце, це символ загальнолюдського щастя, тому на збірну Святу Вечерю прибувають Небесні Гості — сам Господь посеред Небесного блиску, Місяць і Сонце й усе Небо Йому товаришать, або прикрашують Його стать.


Наша Дума — Наша Пісня не вмре не загине

От де люде Наша Слава-слава України

Без золота без каменю без хитрої мови

А Голосна та Правдива як Господа Слово

— Тарас Шевченко


А за сим Словом були здорови.

— Колядки



Реліґійна служба Богу.


Коляда виражує дійовий культ і вселюдний реліґійний настрій народу, народний душевний зов до реліґійної служби Богу. Може і тому є в Українського народу в великій пошані установа Колядників, ревних служивців старого шанування.

Вже Передріздвяний час виявляв, що зближається дуже святочна хвиля, глибоко прочута народом, наперед опановуюча його всю психіку й всі почування. Це — Святий Вечер, властиве свято Різдва-Коляди, що містить у собі всю суть того Свята. Це велике громадянське й культурне Українське свято — вислів найстарших народних традицій і атавістичних почувань та день духової, культурно-реліґійної, всенародної обнови.

Обряди слідуючих днів, хоч нарід лучить їх формально з Різдвом Христовим, належать у суті річи до Староукраїнського Святого Вечера і показують його ідеольоґію. Старовіцькі Колядки і Щедрівки, своїм змістом так дуже не підхожі до церковно-християнської ідеольоґії Різдва, узгоджуються натомість на причуд з Українським Святим Вечером і поширюють якраз його провідні ідеї. Їх колядує та щедрує нарід не тільки зараз після Святого Вечера, але і опісля, через цілі Свята різдвяні та Щедрий Вечер, ба, і далі — аж до Стрітення Господнього (27-го дня після Щедрого Вечера) і що цікаве: через цілий світлий час Місячний!

Українські мотиви Свята виходять передовсім з почувань реліґійних, основаних на найдавніших традиціях, мабуть старших, ніж традиції племінні, — мова ж бо про перші реліґійні почування людства.

Яке інше значення може мати на Святий Вечер лагодження "усякого хліба, що Бог уродив", його жертвоприношення й святочне споживання, — як не радісний вислів з його посідання, й почуття вдяки для Того, від кого той хліб походить.

Господарі порядкують на обійстю, вичищують стайні, — а що особливо звертає увагу, миють та чешуть худобу, стараються, щоб вона була вся на Свят-Вечір у загороді та брала участь у Святі і в Тайній Вечері. Це відзиваються в душі народу його колишні первісні почування для худоби, коли він перший раз її придбав і мав утіху з її сотворення.

Оце пам’ятання про домашню худобу і віддання їй першенства в поживанні Святої Вечері характеризує велике благородство душевне Українського простого народу, який видить у худібці твар Божу та своїх помічників і приятелів. Воно вказує, як не забуває нарід старинної традиції про це, що Різдвяний вечер є також Святом худоби й її Сотворення. З цього огляду має угощення й благословення худоби вид окремої культурно-реліґійної дії.


Докладно про Українські свята Різдва Світа і Щедрого Вечора читайте далі, в матеріалах, які додано у форматі "pdf" з текстами і нотами пісень.

(За працею: о. Ксенофонт Сосенко. "Культурно-історична постать Староукраїнськиx свят Різдва і Щедрого Вечора". Львів, 1928. - СІНТО, Київ 1994. 343с.)


Світ сяє! Співаймо на Здоров’я Колядки та Щедрівки! (Вибір Пісень)

(Стародавні Колядки й Щедрівки з нотами і звуковими зразками — Мереживний Збірник)



Стежки до листків про Українські традиції та віру в Бога. Рокове Коло.


Шанування Творця і Господа Світа.

Храм Українських і загальнолюдських мрій.

Астральна реліґія.

Бог, Різдво Світа, Прадід і Лицарі.

Вербний Тиждень і Шутка.

Весілля — Свята Неділя: Вихід з Дівочої громади.

Весілля — Свята Неділя: Дари. Пов’язування. Коса.

Весілля — Свята Неділя: Святий Коровай.

Воведення в Різдвяні Святощі, 4.12.

Гаїлки-Великдень: Вибір Пісень.

Гаїлковий Білоданчик і Первісний Молодець-Стрілець.

День реліґійно-філософських роздумів на Астральні теми, Варвари 17.12.

До історії Свята Івана Купала.

Еротичні містерії, тиждень від Катерини 7.12 до Калети.

Еротичні містерії, Калета 13.12.

Жертви для Бога як реліґійний ідеал.

Івана Купала, 6-7 липня. Пісенник.

Ідеал щастя.

Коляда і Великдень: Різдво і Відродження Світа.

Колядки та Щедрівки — пракультурний сон життя людей.

Колядки як Українські релігійні роздуми про Бога.

Космічні Творчі Води.

Містика Астральних Жнив.

Місяць чи Сонце?

Місячна містика і парне Святочне Коло.

На Великдень Коляда!

Народний речник перед Богом і Прадід, Миколи 19.12.

Первісні жертви Богу: Український піст "Спасівка".

Передріздвяний Cвяточний час.

Перше Оповіщення Різдва, Юра 8.11.

Плач Сокола.

Повернення Священних взірців.

Порівняння: Українська і Християнська ідеї Бога.

Порівняння: Українці й Староараби.

Порівняння: Українці й Уралалтайці.

Походження Людини.

Прабатько – Вчитель, Лицар і Вірник Божий.

Про Первовічну Павутинку.

Про сучасні святкування дня Св. Миколая (Миколи 19.12).

Про Українські імена Цвітень і Березень.

Про Українські назви місяців Марець і Май.

Світові аналогії.

Світові аналогії: традиції Різдва і Збору.

Світ сяє! Співаймо на Здоров’я Колядки та Щедрівки! (Вибір Пісень)

Свята Вечеря 6.01 — Що вона означає і як її підготувати?

Святий Вечер 6.01 — властиве Свято Різдва-Коляди.

Святий Збір як політичний ідеал: Що таке Кийовство?

Символіка Трійці: Райське Дерево.

Сльози і Купіль Господа.

Співаймо Світові-Дитині: Колядки, Щедрівки та Колискові.

Староукраїнський реліґійно-обрядовий і любовний річний стрій.

Традиції Батька.

Традиції космічних подій і Різдво Світа.

Традиції самогуртування: Cвятий Збір.

Трійця.

Українська Астрально-мітологічна реліґійна концепція.

Українська реліґійна поезія: містичне Тіло Бога.

Українське Різдво Світа: Вибір Колядок і Щедрівок.

Українські реліґійні пісні-роздуми про Неволю та Спасіння.

Українські свята Різдва Світа і Щедрого Вечора.

Упереджуючі знаки, Михайла 21.11.

Храм ідеалів.

Чин жертви і молитви.

Щедрий Вечер, 13-14 січня. Маланка-Василь. Коза.

Щедрий Вечер, 18-19 січня: Святі Водорщі.

Щедрий Вечір. Пісенник 1989.

Що значать імена Березень і Вересень-Вирисень?

Що значать імена Червець і Іюнь?

Що означає ім'я "Коляда"?.

Що означає ім’я провідника Колядників "Береза"?

Що означає Свята Вечеря і як її підготувати? Частина 1.

Що означає "Свята Вечеря"? Частина 2.

Що означає Святий Збір?

Ява Священного.


А в грудєх Єму Ясна Зоречка.

Бездільне Своє та Безрідне Ясне Соколя утеряв.

Вже Весна воскресла.

Де Коза ходить, там Жито родить!

Ой но на Морі Павутиноньки.


Вибух наднової ― Різдво Світа?


ВмістФорматОписРозмір, кб#
 PDF 2. Бог на Святій Вечері (pdf)
Джерело: Кс. Сосенко про Українську віру в Бога
додано: 27.12.2004
4291116
 PDF 3. Жертви первісні Свят-Вечера (pdf)
Джерело: Кс. Сосенко про Українську віру в Бога
додано: 01.01.2005
4691094
 PDF 1. Свят-Вечір і Свята Вечеря (pdf)
Джерело: Кс. Сосенко про Українську віру в Бога
додано: 27.12.2004
6311913
 PDF 4. Бог, Місяць і шанування часнику у Староукраїнській традиції (pdf)
Джерело: Кс. Сосенко про Українську віру в Бога
додано: 31.03.2005
623949
Джерело: Видавництво "Павутинонька", Нью Йорк – Львів – Київ – Харків – Москва, 2002
Статтю додано:  27.12.2004
Відредаґовано:
Переглядів: 32977
  Коментарі     ПРАВИЛА!     ДЕ СКАЧАТИ mp3 ?!
[cховати]
5. asa (гість) 05.01.2010 15:21    
Різдво. Традиції, рецепти, як святкувати, колядки http://bit.ly/6pphwf
0/0

4. Анастасія (гість) 02.12.2008 18:30    
дуже файна інформація для збереження національних традицій
0/0

3. Оксана (гість) 21.02.2005 15:55    
Серед усього і насамперед може бути місячна. Існують вавилонські подібності. Цап-коза, який спирається передніми ногами на дерево, для виготовлення використано сині та жовті камені.
Райське дерево - це і зоряний, чумацький, шлях, плоди на ньому - зорі, біля цього дерева Місяць. Зігнуті роги кози - знак місяця, сама містерія зі смертю та воскресінням Кози позначає фази Місяця. Стрілець, який переслідує Козу, може відповідати сузір'ю Стрільця, який іде за Козерогом. Білий Молодчик, Біла Коза - постави Місяця в піснях. Староукраїнська символіка все і насамперед місячна.
0/0

2. bohdanko (модератор) 12.01.2005 11:24    
Дай, Боже, щастя й здоров’я на Новий Рік!
Стосовно Кози - раджу почитати матеріал "Де Коза ходить, там Жито родить!" http://pisni.org.ua/arview.php?id=22
Якщо ще залишаться питання, то прошу надіслати мені на скриньку е-листа з чітко сформульованими питаннями - того листа я передам більш компетентним у тій сфері людям
0/0

1. Наталка Кравчук (гість) 11.01.2005 22:25    
Дуже корисні інформації, але мені цікаво -- яка символіка кози в українських вертепах?
0/0



  Адреса цієї сторінки: https://www.pisni.org.ua/articles/17.html

 ВХІД
Е-мейл: 
Пароль: 
  Забули пароль?
  
  ПІДПИШІТЬСЯ! ГРУПИ У СОЦМЕРЕЖАХ
FB