На головну сторінку

А в грудєх Єму Ясна Зоречка.

(Українська реліґійна поезія: містичне Тіло Бога)





Образ Спасителя в Астральній славі.



Порівняння з Єгипетським образом Горуса.


В однім Українськім мітологійнім образці Ісуса Христа ― у Колядці "На Святе Різдво тай на Рождество" та в її відмінах ― є велика схожість з Єгипетським образцем Горуса, якого одне око є Сонцем, а друге Місяцем.


Ріжниця Українського образця Христа в тім, що в ньому ― ціла Трійця: в однім личку ― Сонце, "бо в Правім личку Світле Сонечко", в другім ― Місяць, "а в Лівім личку Ясний Місяцю", а в грудях — Зоря, "а в грудєх Єму Ясна Зоречка".

У відміні "Гай з Містонька Судомиренька" є Сонце на правім плечі, "На Правім плечи Ясне Сонїнько", Місяць — на лівім плечі, "На Лївім плечи Сьвітельний Місяць", а "межи плечима Чорна Кунонька", "а у боченьку Ясна Зброєнка".


Колядок з таким мітологійним образцем є кілька відмін; вони є дуже поширені в народі особливо на Гуцульщині, а в усіх провідною ідеєю є уславлення (ґлорифікація) Христа як Бога ― Астральними Світилами.

Про рівночасну мітологійну долю Христа була мова в розділі про Корочуна.


Виключність особи Христа в сьому уславленні вказує, що цей мітологійний образець, схожий ідейно з Єгипетським, зродився в добі народження Христа і походить правдоподібно з Полудня, де сходилися тоді всі реліґійні ідеї про майбутнього Спасителя і Володаря Світа.


Та межи мітологійною постаттю Горуса і Христа є в самій суті ідеї велика ріжниця.

Постать Горуса, котрого одне око Сонцем, а друге Місяцем, є символом його родового походження від сонця-Озіріса і місяця-Ізиди; вони були батьками (родителями) новонародженого, Нового, Сонця, символу молодого, сподіваного, Володаря Світа. А Христос приявляється Богом во славі (в ґлорії) Місяця, Сонця і Зорі; а коли і Йому додають деякі Колядки постать Лицаря, з лицарським плащем на плечах і збруєю при боці, то це тоді уславлений культурний герой – Прадід, а не син Сонця і Місяця.



Поетична відміна Української Небесної Трійці.


А втім було вже вказано, як цей мітологійний образ Христа схожий з улюбленим образом Колядок про Господа в Небесній Славі посеред Астральних Світил і що це лише поетична відміна Української Небесної Трійці.


Розходиться лиш о те, чи ця поетична відміна самобутня Українська чи запозичена.

Щоб ця відміна мала виключно Єгипетські порухи годі твердити. Могла це бути реліґійна ідея поширена в світі в добі народження Христа; на що вказувала б і тота обставина, що Український і Єгипетский нарід задалеко віддалені від себе географічно, а інших прикладів цього мітологійного образця на полудневім Сході і Полудні не можна ствердити.

Могла дати почин цьому реліґійному витвору звичайна, природна, елементарна думка народу, що видів велич Творця в Астральних Його Творах і уявляв собі Спасителя, про котрого говорив цілий світ, во Славі найкращих творів Всесвіта.

За таким здогадом промовляли би як раз мітологійні образці Христа в Колядках, саме через ріжноманітні відміни одної й тої самої ідеї уславлення Христа.

Ці відміни доказують свобідність і незалежність Української думки, бо в них нема найменших ознак наслідування Єгипетського мітологійного зразка.



Українська ідея Христа як Господа і Небесного Чоловіка.


Ось чудовий примір Української реліґійної поезії про Христа в Астральній славі й заразом явне свідоцтво самостійності Української ідеї Христа як Господа і Небесного Чоловіка:


Ой Селом Селом Селом Дорога

Ой Селом-селом-селом Дорога

Ой ідуть-пливуть Два-три Ангели

Все Колядники все Робітнички

Ой була Туди зДавненька Стежка

Ходила ж Туди Діва Пречиста

Ой ішла-ішла Христа шукати

Їх іспіймала їх ся питала

Чи не виділи мого Сина

Ми хоть виділи ми го не знали

То в мене Синок бай Назначений

Із чола єму все Місяць світить

Із плечей єму Зірниця сяє

Із грудей єму бой Сонце грає ає


Усі Гуцульські образці Христа, прибраного Астральною Трійцею, ставлять Місяць на чільнім місці: на чолі Христовім.



Фінські перекази про визволення Світил.


Що образ Христа з Астральними Світилами міг зродитися в Українського народу не лише під впливом Єгипетських мітів, але й інших світових, або міг бути самобутньою Українською концепцією, — свідчить дуже цікава для того питання леґенда — Фінська пісня про визволення Спасителем Сонця й Місяця з неволі.

Їх забрала злюща чарівниця мітичного краю Pohjola та осадила: Сонце у скалі, а Місяць під каменем. Це широка тема Фінських мітів про пошукування містичного чинника щастя Sampo, з яким деякі відміни мітів утотожнюють Сонце і Місяць.

З браку Сонця й Місяця люди дуже мучилися і з розпукою кликали: хто відшукає Сонце, вислідить, де пропав Місяць.

Тоді Божий одинокий син, Ісус, послухавши розказу, скоро вибрався, щоб вишукати Сонце і Місяць. По перепонах, які усував Божий син своєю всемогучістю, добився він до ворожого краю Pohjola, кинув клубок сну на його мешканців — і визволив Сонце та Місяць.


Божий одинокий син взяв Місяць на свою скрань (скоронь), а Сонце на верх голови, ішов малий кусник дороги і прийшов до свого краю.

Поставив Сонце, щоби світило, та Місяць, щоби блестів, посеред низьких конарів дерева (мітичного, первосвітного). [Конар — велика гілка дерева.]

А коли Сонце не світило рівномірно, — лиш світило багатим, а не світило бідним, — тоді поставив його на горішні конарі дерева і тепер воно світить як для багатих і любих, так для бідних і жебраків.


У відміні цієї леґенди сказано, що визволила з неволі Небесні світила невинна дочка мітичного Коваля (Фінський Творець світа, деміурґ), а у Фінських примівках-заклинаннях згадується попри Христа визвольницею Небесних світил Діва Марія.



Порівняння: Фінські леґенди і Українські Колядки.


Ми видимо в Фінських леґендах постать Христа ідеологічно більше зближену до мітологійного Христа в Українських Колядках, ніж постать Горуса. Навіть оця обставина, — що в Колядках на Христа в Астральній славі (ґлорії) вказує Матір Христова, — каже догадуватись, що тема міту Фінського й Українського є споріднена.

У Фінських переказах Христос виносить людям Сонце і Місяць — в Колядках Він носить на собі Місяць, Сонце і Зорю як їх Творець.

В одних і других приявлюється Христос як Господь Світа і доброприносець та Спаситель Світа.


Думається, що ані Фінські, ні Українські перекази не є звязані з собою генетично, але йшли за первісною світовою думкою.

А в кожнім разі Український переказ є старшим по своїм змісті і культурно-історичнім становищі. У нім Христос виступає раз як Творець Неба, іншим разом, ― як уже було завважано (гл. про Корочуна), — як символ Місяця і Прадіда-доброприносця.


Фінський міт про Христа як визвольника небесних світил іде за поширеними в Європі, і навіть в Америці, переказами про визволення Сонця, про які в Колядках нема сліду.


Але, при тім усім, Фінські традиції є дуже важні для порівняння з Українськими, бо є в них, хоч не численні, але дуже вдаряючі аналогії. Про деякі буде згадка в розділі про Українські космогонійні колядкові традиції, між ними дуже цікава відміна про зродження Небесних світил.



(За працею: о. Ксенофонт Сосенко "Культурно-історична постать Староукраїнськиx свят Різдва і Щедрого Вечора". Львів, 1928. - СІНТО, Київ 1994.)


Стежки до листків про Українські традиції.

Традиції Батька.


Джерело: Староукраїнські релігійні роздуми про Бога © Видавництво "Павутинонька", Нью Йорк – Львів – Київ – Харків – Москва, 2004.
Статтю додано:  16.07.2008
Відредаґовано:
Переглядів: 996
  Коментарі     ПРАВИЛА!     ДЕ СКАЧАТИ mp3 ?!
[cховати]


  Адреса цієї сторінки: https://www.pisni.org.ua/articles/214.html

 ВХІД
Е-мейл: 
Пароль: 
  Забули пароль?
  
  ПІДПИШІТЬСЯ! ГРУПИ У СОЦМЕРЕЖАХ
FB