На головну сторінку

Астральна символіка Святочних страв.

(Рокове Коло: ідеологія Коляди і Святого Збору)


Святе Святим притягується.

Піди принеси Святе Різдво.


Трійця як основа реліґії ― Небо іде за ним!


Ідея Небесної, а особливо Астральної Трійці займає в Українських народних віруваннях дуже поважне місце; вона має у всіх Старовіцьких обрядах свої символи і на ній властиво стоїть вся Староукраїнська реліґія.


Святовечірні Хліби і Колач. Колядки й Щедрівки.

На Святовечірнім столі стоять як священні предмети два хліби і плетений колач, або три хліби, і вони по Святій Вечері залишаються на Столі аж до Нового Року.

Два хліби — се безперечно символи Місяця і Сонця (вони їх нагадують своєю подобою); три хліби — це Місяць, Сонце і Зоря. Це саме означають на Святовечірнім столі два хліби і топка соли (біла і округла!) — хоч вона становить уже тут культурну новість, але пристосовану до Старовіцьких ідей.

Колач, на мою думку, це символ Прадіда як культурного лицаря, який про себе є символом перших плодів рільничих: золотої пшениці і плетеного прядива (гл. повісмо) — оба плоди, поєднані під одною ідеєю найкрасшого добра, одержаного колись від Бога.

А ідея Прадіда є тут Місячно-мітологійна і часто змішана з поняттям Бога.

Ось приклад Прадіда, а за ним Колача, у найчистішій Місячній символіці:


Сидить собі Наш Пан Господар

Сидить собі Наш Пан Господар

По Конець Стола Єворового

Ой на Тім Столі Чисті Скатерти

На Тих Скатертях Круті Колачі

Де вни кручені? в Тура на Розі

Де вни печені? У Печи Божій!


Ой на тім Ґазді Шовкові Шати

На нім Сорочка-як-біл-біленька

На нім Чобітки Сафяновецкі

На нім Шєпочка Соболевая.


Впадаючою в очі є тут символіка турових рогів (роги тура творять Півмісяць) і незвичайно білої сорочки, в яку одягнувся мітичний Господар.

Ми побачимо в Щедрівках, що це два найвизначніші символи Місячні, дуже часті в Щедрівках для звеличання Місяця. Особливо Місячно-мітологійне значення має біла сорочка Білого Молодчика, себ-то Місяця.


Тому-то бере Господар ці хліби і колач як святощі й обходить з ними хату, подвір’я й стайні з худобою. І святощі це подвійні ― раз як символи Небесної Трійці, другий раз як жертвенні предмети, піднесені Господові.


Традиції свячення води.


Новий Рік і Йордана. Таке саме символічне значення мають ці хліби на Новий Рік, коли досвіта рано вступає з ними Господар у ріку та занурює їх у воду, освячуючи її; те саме, — коли на Йордан, по водосвятті, обходить з ними обійстя і кропить його свяченою водою: Небо іде за ним: pars pro toto, Астральні світила є тут символом Неб — а Небо символом Божої Сили.


Великдень.


Пасхальне печиво: Первісна Астральна рідня. Те саме символічне значення має Пасхальне печиво, з тою мабуть ідеологійною ріжницею, що Пасха і т. зв. Баба та дрібне печиво приявляють Первісну Астральну людську рідню, про яку співають Колядки, і що Пасха є поєднаним символом Місяця й Сонця.


Весілля.


Коровай: поєднаний символ Світил. Таким самим поєднаним символом Сонця і Місяця є Весільний Коровай, про що наглядно свідчать Весільні пісні до Коровая, згадуючі і Місяць і Сонце.


Гільце: символ Райського Дерева. Свідчить про Астральну символіку на Українськім Весіллю і "Гільце" на Короваю, яке є без сумніву символом Райського Дерева, на якім появилася Астральна Трійця як символ Першої рідні.

Буде це краще зрозуміле опісля, коли перейдемо сю тему при розгляді космогонійних Колядок.


Традиції відвідин, гостювання.


Коляда ― це також Відвідини, Гостина. Прихід Рокових Гостей-колядників є взірцем для гостин. Добре відоме традиційне ставлення до гостей і господарів.


Весільні відвідини: подвійна символіка. В часі Українських Весіль ідуть на Весільні відвідини Господарі, несучи два хліби, а Господині несуть по мисці білої муки (подвійна символіка: ясність білої муки — округлість миски).


Хрестини. Те саме робить нарід ідучи на хрестини.


Одним словом ― при всіх Святочних реліґійних та суспільних нагодах зазначується ідеологія Астральної Трійці та її символіка.



Символи Астральної двійці в обрядовім печиві.


Переважаючу долю в Астральній Трійці перейняв Місяць. Це покажеться зовсім виразно з дальшого розгляду Астральної Трійці і взагалі Української Астральної реліґії, в якій розвинулось було широко шанування Місяця, передовсім у звязку зі Святом Щедрого Вечера.


Але замітне є — як вже було згадано — в Українській Астральній реліґії окреме поєднання об’єктів шанування, а саме: шанування Місяця і Зорі з виключенням Сонця.


Великдень.


Великодні Паски. Також у символіці, стосованій до Святочного печива, якнайвиразніше зазначуване шанування Місяця і Зорі (у двійку). Так приміром бачимо (у Конюхах, Бережани) Великодні Паски, на яких посередині була вироблена з тіста, артистичними півкругами, велика восьмикінчаста Зоря (ассирійська восьмираменна звізда!), а по чотирьох рогах доокола Зорі були зображення Місяця очевидно 4-х його перемін у подобі чотирьох вужиків.


Щодо Паски з мітологійними емблемами, здогадуємось, що вона може бути також поєднаним символом Астральної Трійці, в такий спосіб, що сама Паска — це Сонце, а над нею Зоря та ― Місяць у подобі Чотирьох Вужів.


Вуж/Змія як Астральний символ.

Вуж як символ Місяця був популярний у цілім стариннім Сході,особливо у Вірменії .

Та Вуж (Змія) як символ Місяця проходить лиш у декількох Щедрівках — це мабуть ідея некорінна, і занесена на Україну.

Її видно, окрім у згаданих прикрасах на Пасках, ще в Гаїлкових хороводах; а вже було зазначено, що в Гаїлкових мітологійних образцях є багато неукраїнських культурних складників.

Але може бути, що Вуж як символ Місяця є лишень менше поширеним в Українського народу в цьому вигляді, себто у виразній своїй подобі, а особливо з огляду на Свято Різдва, в якім є многота вищих та ідеальніших по думці народу порухів.

І треба те завважити, що ідея Вужа як святості занадто суперечить біблійно-християнським поглядам на Вужа, "символа сатани", — і тому може ухилятися з християнського погляду.


Святовечірна Риба символом Місяця.

Але в суті річи цей мітологійний порух у Святі різдвянім існує й займає в ідеології Свята дуже поважне місце — а лише в іншому вигляді.

Зазначений він у Святій Вечері в необхідній її речі — Рибі та є основою найбільше містичних мітологійних образців у Колядках, — дуже численних і поширених, — про Виза (Рибу).

Ця тема, незвичайно поважна з культурно-історичного огляду, буде окремо порушена — і відтак відновлювана при поосібнім розгляді цих Колядок.



Українські Пироги символом Місяця.


Особливий присмак Українського народу.

Вже в розділі про Передріздвяний Святочний час було поставлено здогад, що особливий присмак Українського народу, — пироги (вареники), яких не стрічаємо у нікотрого іншого слав’янського народу, — а мабуть нема його і у нікого з чужих народів, — це символічна страва злучена з шануванням Місяця й нагадуюча Полумісяць, або Серп Місяця.


17.ХІІ, Варвари: День реліґійно-філософських роздумів.

Містерії з Пирогами: Місячна містика.


Астральна символіка і страви у Семітів.

Здається, що у Жидів є подібне символічне печиво, що нагадує Астральні світила, а саме випікані всякі ріжкаті мучні тісточка на "Гамана". Думається, що у Жидів як Семітів не може бути в їх народній поезії без символіки Астральної, бо вони як народ Полудня, жили в культурних зношеннях то з Єгиптянами, то з Вавилонцями, то з Арабами, вродженими поклонниками Місяця й інших Астральних світил.


Місячні порухи у Святочних пирогах з пшеницею.

Після попередніх заміток про Місячні порухи в Українській Святій Вечері, послідовно беремося шукати їх у ній дальше — і видимо їх у Святочних пирогах.


Перше, що в очі впадає, то їх подоба — ріжката й півокругла, що нагадує Півмісяць. Ліплять з округлих платків тіста, викроєних звичайно округлою малою посудиною. (Приготування вареників заховує Місячні відміни: спочатку пласка округла заготовка, — Повний Місяць, — потім з начинкою заліплюється, — Півмісяць, вариться-з’їдається — Місяць зникає, Нів:-). Приготування також натякає на світотворення:-): вибір начинки, її приготування, начинення, ліплення вареників.)


Друге, їх якість: подають їх на Свят-Вечер раз (з пшеничного тіста) з пшеницею, другий раз з маком. Пшениця, подавана повним зерном як Святочна страва, це особливість не лиш Українська, але, як було згадано, і Арабів-Бедуїнів, фанатичних поклонників Півмісяця.

Пшеничне зерно — золотисте, овальне й розділене на дві півкруглі половинки, — це немов злучені, в мініатюрі: Місяць на склоні повні та Місяць-Молодик.

Так виходило би, що пироги з пшеницею — це всесторонній символ Місяця: зверхньою подобою зерна пшениці, її плодом — пшеничною мукою та пшеничною начинкою, — а в кінці зверхньою подобою пирогів.


Пироги з зіркатим, самосівним, маком.

Пироги з маком — це подвійна символіка: бо крім їх символічної подоби є в них і символічний внутрішній зміст пирогів: мак.

Мак на Свят-Вечер — це символ сівкості й розродчості, яку так само приписують Силі Місяця.


І не треба забувати, що на Свят-Вечер послугуються маком самосівним, т.зв. зіркатим; бо мак як повний овоч маку нагадує своєю головкою Повний Місяць, а над його головкою розпростирає своє проміння приросла, — звичайно дванадцятикінчаста, — плівочка-зірка (тому зветься він зіркатий).

А як Зоря, так і Місяць в Українськім Святі, а особливо в Щедрівках, — це символи росту й плодовитості.


Тому-то не жалкують маку на Святий Вечір: його дають до Куті з Медом (також, як пшениця, — це Місячно-символічна страва).

Він є у Колачах, Маківниках та в іншім дрібнім печиві.


Так отже Пироги з Маком це подвійний символ — Місяця і Зорі.


Пироги в позаріздвяних Святочних містеріях.

З ужитком Пирогів є в Українського народу звязані і позаріздвяні Святочні ріжні містерії.


Се обовязкове дання, печене або варене, на Неділю, цебто сьомий день тижня (порух Місячний!). Їх не вільно, під гріхом (з якого, баби, часто сповідаються, бо грішать по старій традиції) — готувати в Неділю. Це очевидно сумління з християнського поруху пошани Неділі, яку порушують Старою реліґією.


Їх звичайно зготовлюють у Пятницю, — три дні наперед — це символ Трьох Днів Новю, після яких слідує поява Місяця-Молодика.

Це також робить сільське жіноцтво з християнськими докорами сумління і сповідається з того поступку. Це ознака, як уперто, мимо душевних докорів сумління, тримається нарід Старих реліґійних традицій.

Ми зрозуміємо красше цю символіку тоді, коли прийдемо до розгляду символіки Щедрого Вечера, який зачинається властиво під Новий Рік (7 днів наперед Богоявління — символ Місячний!), т.є. в вечер перед Св. Василя.


Мак, коноплі і часник: сакральність і реліґійний екстаз.

Додатково що до природних властивостей маку та його застосування в містеріях Святовечірніх, а також що до аналогії в тім напрямі конопляного сімени, замітимо ось що.

Мак, маючи в собі наркотичні складники, — хоч у дозрілім виді дуже лагідні, — є на Святовечірнім столі аналогійним данням з Святочними напитками, подаваними, як згадано, для піднесення реліґійного екстазу.



З тих реліґійних намірів подають його в Куті (пшениці), пирогах, маківниках та як макове молоко.

Подібним священним наркотиком вважає мабуть нарід конопельне сім’я і взагалі коноплі і для того також сипле сім’я на стіл та вживає до Святовечірніх страв омасти лише з конопляного олію. (Олій, олію — 1. рослинне масло. 2. пісне масло, переважно конопляне. Словник Грінченка.)

Цей особливий конопляний наркотик міститься передовсім у зеленій билині і в цвіту конопель, що видають з себе гострий наркотичний запах; знаходиться він також у мочених коноплях, коли їх виправляють у воді та калюжах. Хто спостерігав, як жіноцтво перебирає або вибирає з грядок зелені коноплі, той спостеріг те його одурманення і нервове подражнення.

Cannabis sativa (конопля) і Cannabis indica (гашіш) — це той самий рід рослини, тільки ріжниться в трійливій силі. Cannabis sativa діє сильно на мозок і сексуальну сферу організму.

Мабуть і тому Святочні містерії з конопляним сіменем і олієм є в звязку з мріями про розмноження роду і плоду.


До того самого роду Святовечірніх споживчих речей належить зачислити чесник та "заряджування" товченим чесником декотрих Святовечірніх страв (прим. гороху).



Голубці — символом Місячним.


Подібним Місячним символом, як Пироги, є Голубці, т.є. завивані в капустяних листках каші, — передовсім пшоняна, — "заряджені" олієм та цибулею, припікані, або душені в огріванім округлім горшку.

Сама назва цього дання вказує на його символічність.

Живі голуби — це часта поява в Колядках; вони вважаються духовими єствами і символами творчих сил при Різдві Світа.


В космогонічних (світотворчих) традиціях світа вони є дуже рідким явищем, — виступають лиш у традиціях Єзидів (вавилонських Арабів, у двох чи трьох відмінах), — значить, є майже виключно Українським порухом.


Сиве Голуб’я в Колядках.

Як Український порух, — "Сивого Голубйяти" ("Сиве Голубйи"), що "Вогнем дише, і з його очий Іскри скачуть", — є воно окремим порухом і символом Вогняної творчої сили і не має собі повної аналогії в космогонічних світових переказах, хіба в двох переказах Північно-американських Індіянів про вогненного птаха, Творця Світа. (Гл. розділ про космогонічні Колядки.)

Ввважаємо Українське Сиве Голуб’я "Вогнем страшноє" за символ Живого Вогню і символ Місячної містичної творчої сили. Цей символ зображений у подобі вогняного літаючого (попід Небеса) птаха, отже може бути порівняним до Астрального піднебесного світила як Місяць, що немов пливе під Небесами.



Великодні Голуби. Яке важне місце має в Українській мітології Голуб, указує й те, що між Українськими Великодніми символами є також Голуб, утворений з писанки, до котрої приліплюють головку з тіста, крильця, хвіст та ніжки.



Голубці та Рійські пташки з вишивок. Голубці та Райські пташки є улюбленим порухом вишивок (узорочі) на Великій Україні.


Див. також — Святочні пісні про вишивання птахів.

Вишивка у Щедрівках.


По чім Його ви так упізнали.

Шиє-малює Злотом гаптує.


В Різдвянім виробі є порух Голубів іншим, ніж Великодній.

Може на цю його відмінність впливає провідна думка Свят-Вечера: подання жертви з усяких земноплодів, між якими просо (пшоняні голубці) є одним з найбільше первісних рільничих здобутків і річчю, якою передовсім годують птицю.

Може має вплив на думку роблення Святовечірніх голубців і те, що їх звивають з капустяного листя; а капуста — це городовина, з управою якої лучить Український нарід найбільше містерій, т.зв. "забобонів". Ріст її має велику аналогію до росту Місяця, коли то вона своїми наче серпок Місяця півокруглими листками, вгненими до себе, укладається листок на листочку, звивається до купи й утворює повну, тверду, округлу головку, наче Місяць-у-повні на небі.

Як раз тому ростові й звиваннюся капусти надає Український нарід найбільше містичного значення. (Мабуть, народна примовка, "що дітей у капусті знаходять", натякає на Астральне, космічне походження життя?:-) Або інша — "Ти що з Місяця впав/впала?":-) Прояснюються також, буцім-то маґічні, дії жінок, щоб красше росла капуста на городі.)


Так отже, є Святовечірні голубці символом:

― мітологійного творчого Голуба,

― мітологійного Місяця.




Символіка Місяця і Прадіда.


Шанування Прадіда.

Найбільше активним і впадаючим в очі в часі Різдва — ідеологія якого визначальна для всього Рокового Кола — є шанування Місяця під постаттю Прадіда, який у світовій мітології загально є признаним за символ Місяця, — і на відворот: Місяць за символ Прадіда.

Шанування Прадіда тягнеться ясним слідом через усе Різдво — і все Рокове Коло — в його обрядах та Колядках; а в звязку з цим всюди, — чи в обрядах чи Святочних співах, — стрічаємо символи Місяця і його шанування.

Дещо з того було вже відмічено; але, що тема про Прадіда є широко розвинена в Колядках та буде при розгляді дотичних Колядок обсуджена, то на цій короткій замітці тепер її залишаємо.


Шанування Місяця.

Символіку Місяця, а тим самим його шанування, видимо в деяких явищах з Святої Вечері, а саме:

    • в містеріях з часником;
    • в числі Святовечірніх страв — девять;
    • в камені під Святовечірнім столом, на якім-то (камені) ставить Господар посудину з горіючим кадилом (ладаном зі смереки, або лотанем);
    • в деяких Святовечірніх стравах, особливо в пирогах, голубцях та рибі;
    • у словах Господаря, висказаних на подвір’ю, перед Святою Вечерою, про Змиєве Озеро.

Отсі-то явища бажано критично розглянути.



Доля Часнику в Святовечірніх містеріях.


На Святовечірнім столі по чотирьох його рогах, у сіно, кладе Господиня чесник, звичайно поділений на "зубці", т.є. розібрану головку чеснику; а попри чесник сипле жменю сімени.


Первісна жертва.

Це обрядове кладення чеснику на стіл належалоб передовсім уважати за приміціяльну (первісну) жертву, бо всі плоди землі, виложені у Святовечірню годину, мають характер жертви з первісних культурних здобутків Богові.


Шанування укритих сил природи, пробуджених Господом.

Та попри сю первісну реліґійну ідею, має кладення чеснику на Святовечірній стіл ще й друге культове значення, на вид другорядне, буцім маґічне, а в основі таке саме поважне, як ідея пожертвування усього Богу, бо воно лучиться з шануванням укритих сил природи, які будив Господь у первопочині зродження Світа.


Таємна сила Місяця в часнику. Чесник є символом Місяця, зверхня подоба його білих "зубців" нагадує серп Місяця-Молодика, а внутрішні вартості цього зілля, палющого і побуждаючого життєву людську енерґію, піддали народові ідею, що в нім криється таємна сила, яка йде від Місяця.


Місяць як джерело творчої енерґії світа земного.

А Місяць вважає нарід джерелом творчої енерґії світа земного і невсипущим чинником веґетаційним і розродчим.

Тому кладе його Матір і Господиня дому на стіл разом з сіменем, як два cимволи великої родючості; з молитвенною думкою, щоб як її челядь, так худібка, птиця і весь домашній добуток, множилися і зростали.


Про культурно-реліґійне значення чеснику глядіть ще в Екскурсі ч. ІІ.



Українська Місячна числова символіка.


Не утотожнюємо мітології Іранської з Українською, бо є між ними й великі ідеологійні ріжниці, але вказуємо на їх спорідненість і на факт існування Української Місячної числової символіки.


Передріздвяний Cвяточний час.


Символіка Місячного шанування: число "9".


Символічне число "Девяти Страв" Святої Вечері. Очевидно символічне число "дев’яти" страв Святої Вечері вказує також на Місячне шанування в містерії Святої Вечері; так само символами цього шанування є деякі з тих страв самі собою.

Про Місячну символіку числа "9" на Україні свідчить багато Щедрівок та деякі Колядки. Ці Щедрівки будуть окремо відмічені в трактаті про Щедрівки та їх порухи.


Про обрядову нестрогість чисел 12 або 14. Буває їх також 12 або 14; але до строго обрядової містики Свят-Вечера вони не належать.


Число 12 є мабуть уже пізнішим культурним висловом, як

    • натяк на 12 місяців календарного року;
    • або є висловом християнської традиції в честь 12 апостолів, —
    • або передхристиянською традицією про 12-денний протяг часу від Різдва до Щедрого Вечера, а заразом про два передхристиянські Святочні строки.

Число 14 страв може бути Місячним символом двох тижнів половини місяця. Гл. вступ.

Буває також 8 страв (порівн. Якутську ідею родів підземних бісїв).


Давні календарі на Сході. Місячна символіка числа "9" лежить у тім, що на Сході в давнину ділено астрономічний і календарний місяць на три тижні по 9 днів; ці три тижні творили суму 27 днів, які доповнювано трьома днями з Новю Місяця, що разом творило 30 днів. Календарний місяць ділено на три тижні, додаючи до кожних дев’яти днів — десятого.


Місячна числова символіка Щедрівок. В Щедрівках, переповнених Місячними символами, одним з таких символів є число "9", або "9+1=10".

Таким самим числовим символом Місяця відзначується велика сила Староіранських мітів, там міняються числа 9, 3, і — 7; а тії міти мають багато аналогії з Щедрівковими образцями і символами, де також приходять числа: 9, 10, 3 і 7.

Очевидно, що числа 3, 10 і 9+1 належать до категорії символіки трьох Місячних тижнів, а число 7 (також 14=7+7) належить до символіки 4-х Місячних тижнів.


Великі ідеологійні ріжниці мітології Іранської з Українською. Не утотожнюємо мітології Іранської з Українською, бо є між ними й великі ідеологійні ріжниці (це буде доказане), але вказуємо на їх спорідненість і на факт існування Української Місячної числової символіки.


Східна система поділу війська. Символіка числа "9" є прикметою культовою цілого старинного азійського Сходу, — і на ній то основується східна система поділу війська на десятки (+1 десятник), сотні (+1 сотник), а опісля на тисячки (тисячники).



Місячне шанування як посереднє у шануванні Бога Творця.


Так отже є культурно-історична основа видіти Місячну символіку в девяти стравах Української Святої Вечері і в цій символіці та в Святовечірніх обрядах, злучених з нею, приявлюється дуже замітно первісне, ориґінальне і правдиво реліґійне Місячне шанування.

Мусить воно бути фактично правдиво первісним, бо є властиво лиш посередником у шануванні Бога Творця, до котрого в прямій лінії відноситься передова Святовечірня містерія жертви земноплодів Творцеві.


Доброохотні та збірні жертви. Господиня приготовляє наперед Свята девять нових горшків для зготовлення девяти Святовечірніх страв — і закуповує нову миску, до якої відтак надбирає з Святовечірнього стола кожної з цих страв, коли прилагоджує з них жертву.

Як купує цю миску, не вільно Господині торгуватися за неї, бо сама миска вважається за предмет доброохотної жертви, для того, що в ній подаватиметься збірна жертва з усіх земноплодів.


Благословляючий похід зі Святощами, молитва і жертва Богові. Було описано, з якою побожністю (пієтизмом) надбирає Ґаздиня ті Девять Страв у миску, як кладе на них символічні Хліби і Колач, освічує їх Свічкою; з якою почестю бере цю жертву в руки через Біле Полотно й подає Господареві; а він іде з цими Святощами в благословляючий похід доокола: хати, подвір’я й обори, а відтак, повернувши до Хати, доокола світлиці, — та молиться над ними й жертвує їх Богові, щоби Його ухвалити і ублагати.



Традиція великоплемінного поділу на Девять Родів.


Може бути, що з реліґійно-місячним порухом лучиться й інший — традиція великоплемінного поділу на Девять Родів.

Поділ такий може й був тільки ідеальний, а не дійсний та приявляє лиш побожне бажання поодиноких великих родин; але така ідея могла бути на Україні відомою, бо відповідала світоглядові первісних племен Сходу. Вона має свій первовзір в життю і традиціях пракультурних східних народів монголоїдних.


Приклад Якутів.


Класичний приклад такого ідеального поділу племені, опертого на реліґійній містиці і Місячній символіці, знаходимо у Якутів.


Стрій Якутських родів. У них бісь і джон — це два жиючі з собою в згоді роди. Кожний бісь (також названий: улус = рід) складається з девяти родів; кожний рід з девяти осіб, а радше гнізд, т.є. старших враз з дітьми, слугами й помічниками, — що мають назву свого начальника.

У Якутів містичне число "9" має більше реальних пристосувань. І так:

    • є девятькратний поділ бісїв; —
    • девятий ступінь споріднення, sylg;
    • девять невинних хлопців з пугарами повнять Святочну службу в Свято літнього ysyah;
    • шамани при своїх заклинаннях кличуть трьох бісїв: горішнього (небесного), середнього (земного) й долішнього (підземного); перший складається з 9 родів, другий — з 12-ти родів, третій — з 8-и родів.

Може бути, що з цими Азійськими культурними традиціями має звязок Українське традиційне Святовечірне число девять. — Думається, що хіба тільки посередно.


Традиція про Полудневе походження Якутів. З Якутами не мали Староукраїнці ніяких культурно-історичних взаємин, але мали їх з Іранцями та Скитами; а Якути мають власну традицію про своє походження з Полудня і це стверджують деякі учені, a Vamberi вважає їх за колишніх Саків — вони звуть себе urungaj saka.


Традиції Збору в Українців і Якутів. Ми увидимо понижче, що суть ще другі культурні аналогії між Українцями і Якутами, а саме в Українськім Різдвянім Святі Збору і в Якутськім ysyah.


Ці аналогії кидають світло взагалі на преісторичне суспільне життя народів полудневого Сходу Європи й Азії.



Приклади символіки числа "9" у Піснях.


Ось два приклади Колядок (чи Щедрівок): один — з Місячною символікою числа "9", другий — як зразок суспільної ідеології на Місячнім порусі.


Місячна символіка стане тут виразнішою, коли згадаємо, що зображений у Колядках ідеальний Ґазда — це символ Прадіда, а Прадід — символ Місяця.


Вой забарив си Місєць у Крузї

Вой забарив си Місєць у Крузї

Приспів: Дай Боже!


Місєць у Крузї Гість у Дорозї

Ой ишлож Тудав бай Девять Купцїв

Бай Девять Купцїв Хлопцїв-Молодцїв

Ой питали си тай Десьитого

Отсего Ґазди тай і Ґречного


Тут ми Їго си бай допитали

Вин собі сиди у Своїм Дому

А в Своїм Дому вой Коло Стола

Вой Коло Стола Єворового


Поперидь него Білі Колачі...



Ци Дома-сте Синове Мої

Ци Дома-сте Синове Мої

Синове Синове Мої

Тих Девять Синів Синове...



(За працею: о. Кс.Сосенко. "Культурно-історична постать Староукраїнськиx свят Різдва і Щедрого Вечора". Львів, 1928. - СІНТО, Київ 1994. 343с.)


Рокове Коло. Стежки до листків про Українські традиції.


Джерело: Староукраїнські релігійні роздуми про Бога © Видавництво "Павутинонька", Нью Йорк – Львів – Київ – Харків – Москва, 2004
Статтю додано:  12.01.2009
Відредаґовано:
Переглядів: 2873
  Коментарі     ПРАВИЛА!     ДЕ СКАЧАТИ mp3 ?!
[cховати]


  Адреса цієї сторінки: https://www.pisni.org.ua/articles/233.html

 ВХІД
Е-мейл: 
Пароль: 
  Забули пароль?
  
  ПІДПИШІТЬСЯ! ГРУПИ У СОЦМЕРЕЖАХ
FB