На головну сторінку

Микола Луків



Поет-пісняр

Перейти до списку пісень >>

Народився: 06.01.1949
Місце народження: с. Куманівці, на межі Вінниччини і Хмельниччини.

Біографія

Родом Микола Володимирович Луків із села Куманівців, що розкинулося на межі Вінниччини і Хмельниччини. Народився він 1949 року якраз у ніч перед Різдвом. Батько — фронтовик, який пройшов війну від першого до останнього дня, був контужений, звідав пекло фашистських концтаборів, а після війни відбудовував шахти Донбасу, мати, Антоніна Семенівна, була неписьменною, але Шевченків "Кобзар" знала напам'ять. Гарно вишивала, мала тонку, чутливу до краси душу, і, певне, поетичний хист у сина — від неї.

Після школи майбутній поет у 1968 року закінчив Немирівське педагогічне училище імені Марка Вовчка, а 1973 року — факультет журналістики Київського державного університету імені Т. Г. Шевченка і пішов працювати завідуючим відділом поезії письменницької газети "Літературна Україна".

За влучним висловом поета-академіка Бориса Олійника, "Микола Луків — один із найпопулярніших поетів сучасної України. У багатій поліфонії сучасної української поезії голос цього митця звучить по-особливому зворушливо, чисто й виразно. Гостре відчуття часу, вміння доступно й художньо переконливо говорити про найголовніше, найсокровенніше, свідома орієнтація на випробувану й перевірену віками народну етику й мораль, конкретна життєва основа й пісенний лад багатьох його творів принесли поетові заслужене визнання й завоювали гідне місце під читацьким сонцем. Кращі поезії Миколи Луківа стали хрестоматійними. Пісні, написані на його слова, звучать не тільки по всій Україні, їх можна почути скрізь, де живуть наші земляки, — від краян слов'янського світу до Канади, США й Австралії".

Творчість поета Миколи Луківа відзначено престижними міжнародними та всеукраїнськими преміями. Він — лауреат Міжнародної премії імені Григорія Сковороди, премій імені Миколи Островського, С. Гулака-Артемовського, Всеукраїнської премії ім. В. Вернадського. За плідну творчу працю нагороджений орденом "За заслуги" II ступеня, орденом Святого Володимира. За заслуги у відродженні духовності в Україні та утвердженні Помісної Православної Церкви удостоєний ордена Святого архістратига Михаїла. Він заслужений діяч мистецтв України, академік Української екологічної академії наук, понад двадцять років очолює всеукраїнський літературно-художній та суспільно-політичний журнал "Дніпро".

Автор двох десятків поетичних збірок: "Ріка" (1973), "Шлях", "Політ", "Весняні дощі", "Отча земля", "Кущ осінньої калини", "Поезії", "Право на пам'ять", "Росте черешня в мами на городі" та інших. Пісні, створені на його слова, звучать не лише в Україні, їх можна почути скрізь, де живуть наші земляки — від країн слов'янського світу до Канади, США та Австралії. Нині Микола Луків, лауреат багатьох найпрестижніших премій, знає, що ним подолано багато бар'єрів майстерності, — та поет-академік не задовольняється здобутками. Пише поезію високої проби сам, виховує літературну молодь як головний редактор популярного журналу "Дніпро", невтомно працює як громадський діяч. Його серце повне зерна любові, і він щиро засіває ним поле життя.

Джерело: http://www.ukrlit.vn.ua/biography/lukiv.html

  ПІСНІ
НазваСлова / МузикаАльбомA Файли  Рік  #
 А дощ іде М. Луків / Валентин Філонік 5   6161
 Батьківська хата М. Луків / С. Осипчук      2753
 Весна
 (Цілує вітер квіти у лугах)
М. Луків / невідомий     1332
 Весна
 (Квітують вишні у саду)
М. Луків / М. Свидюк     1111
 Весняний день
 (Вологий вітер. Хмари...)
М. Луків / невідомий     1144
 Вечірня елегія М. Луків /     1436
 Вікна батьківської хати М. Луків / Д. Хома     2464
 Вулиця М. Луків /      676
 Давня пісня М. Луків / А. Лаврінчук     2211
 Далеч осінню дощами розмито М. Луків /      1803
 Двійко дитячих очей М. Луків / невідомий     2154
 Дощі минулись - і нема М. Луків / невідомий     1433
 Жінка, що мене любила М. Луків / Валентин Філонік +   1028
 Запросини М. Луків / Олесь Коляда     1020
 І ось прийшла до мене сном М. Луків / невідомий    2786
 Карпатські яблука М. Луків / Ю. Рожков     1604
 Коли ми молоді М. Луків / М. Свидюк    352
 Кущ осінньої калини М. Луків / О. Бурміцький     4501
 Матері М. Луків / А. Горчинський     2581
 Матері (За все, що маю, дякую тобі,) М. Луків / невідомий    8952
 Мені з тобою добре М. Луків / Валентин Касьянов     1298
 Ми з тобою кохана іще молоді М. Луків / А. Лаврінчук     2735
 Моя любов (Хочу знати, чи щаслива ти?) М. Луків / М. Свидюк    882
 Моя Україна М. Луків / А. Сердюк, Валентин Касьянов     3520
 Не вернути пору молоду М. Луків / Валентин Філонік     1098
 Не вимовлю ні слова М. Луків / О. Бурміцький     7772
 Не моя вина М. Луків / І. Яснюк 4   17439
 Не повертайтесь на круги своя М. Луків / невідомий     6068
 Нині я сама М. Луків / К. Яновський     682
 Опадають останні листки М. Луків / невідомий     695
 Осінь М. Луків / Г. Навроцька     1149
 От і упали сніги М. Луків / Валентин Філонік     880
 Побажай фортуни кораблю М. Луків / І. Яснюк    1443
 Поетова коханка М. Луків / невідомий     1199
 Половина саду квітне М. Луків / О. Морозов    12033
 Половина села гуляє
 (Материнська пам'ять)
М. Луків / Бурмицький     7219
 Пора кохати М. Луків / М. Петричко     834
 Портрет жіночий на стіні М. Луків / невідомий     580
 Приїжджайте частіше додому М. Луків / А. Горчинський      16160
 Приснись мені М. Луків / Валентин Філонік +   974
 Приходь до мене М. Луків /      850
 Росте черешня в мами на городі М. Луків / А. Горчинський 4     148801
 Сади цвітуть М. Луків / Л. Попернацький     5069
 Сльози коханої М. Луків / В. Кузнєцов    284
 Спасибі, жінко, за любов М. Луків / Д. Хома     1064
 Спогади (Пам'ятаєш лебеді летіли..) М. Луків / А. Лаврінчук     1416
 Старовинний вальс М. Луків / невідомий     1905
 Стоять дерева золоті М. Луків / Валентин Касьянов     414
 Так хочеться побуть на самоті М. Луків / Ю. Ракул     444
 Трава із вітром гомонить М. Луків / невідомий     877
 У вікні моїм світло М. Луків / О. Бурміцький    974
 У село до батька і до мами М. Луків / А. Пашкевич    426
 У храмі любові М. Луків / О. Марцинківський     785
 Шовковий вітер М. Луків / А. Остапенко     633
 Щоб не бути самотнім, вогонь розведу М. Луків / невідомий    768
 Щоночі сад приходить до вікна М. Луків / П. Дворський     2010
 Аби побачити пояснення малюнків у колонці "Файли", підведіть курсор мишки до малюнка.      
Не знайшли пісні, але самі маєте текст чи аудіо? Додавайте її сюди або надсилайте на емейл!
Таким чином ви долучитеся до розвитку сайту та поділитеся улюбленим текстом з іншими!


Дані ввів: Олександр  05.10.2007
Відредаґовано: 10.09.2010
Переглядів: 24778



  Виправлення та доповнення     ПРАВИЛА!     ДЕ СКАЧАТИ mp3 ?!
[cховати]
16. Любовь (гість) 29.05.2011 16:35    
У лукоморья(перевод)
Край моря дуб стоїть зелений,
ланцюг із золота на ньому,
кіт ходить ланцюгом учений,
вдень і вночі, не знає втоми.
Іде праворуч - заспіває,
ліворуч - казку гомонить.
Дива там: лісовик блукає,
русалка на гіллі сидить.
На невідомих там стежинах
тварин небаченних сліди;
на ніжках курячих хатина -
дверей та вікон не знайти.
Видіння край той полонили:
там не світанку линуть хвилі
самотній берег привітати
і тридцять витязів чудових
із хвіль виходять смарагдових
казковий острів чатувати.
Там королевич йде з походу,
полонить грізного царя;
на диво усьому народу
під хмарами, через моря
несе чаклун богатиря...
В неволі плаче там царівна,
а бурий вовк їй служить вірно.
Там ступа з Бабою-Ягою
простує-йде сама собою;
там цар Кощій над скарбом чахне,
там руський дух, там Руссю пахне!
Я там бував, мед попивав,
сидів під дубом тим зеленим
й під плескіт моря кіт учений
мені казки розповідав.
0/0

15. Любовь (гість) 26.05.2011 21:23    
***
Не могу, не спится, ночь, как океан;
белы стены хаты светятся в туман.
Выйдя в сад, пройдусь я; росы, шпорыши...
Стану, оглянусь - тихо, ни души.
Яблони и вишни, как одна семья,
зелены, как прежде - изменился я...
Только я с годами, с веточки листок,
гостем появляюсь к маме на порог.
Не судилось в поле сеятелем стать,
боль разлуки с домом в сердце не унять.
26.05.11
0/0

14. Любовь (гість) 26.05.2011 21:13    
НЕ МОЯ ВИНА(ПЕРЕВОД)
Не моя вина, а моя беда,
что плывут года, как в реке вода.
И в саду не том, в пору золотую
встретил я тебя, молодую.
То ли грусть, иль смех
на устах твоих.
Полюбить их - грех,
грех их не любить...
Что же делать нам, как же дальше быть?
Ты не спрашивай, как на свете жить.
Я не знаю сам, что там впереди,
только насовсем ты не уходи!
Чтоб там ни было, только я любя
все же не смогу позабыть тебя...
26.05.11г
0/0

13. webmaster (модератор) 09.02.2011 10:29    
Олександре, очевидно це просто дві різні мелодії на один вірш. На сайті є кілька таких пісень...
0/0

12. Олександр (гість) 09.02.2011 09:06    
Пісня "Щоночі сад приходить до вікна" , введена у 2008 році на музику П. Дворського у виконанні Н. Яремчука.

Той же самий текст, тільки під назвою "Вікна батьківської хати", введений нещодавно Дімою Хомою під авторством композиції Д. Хоми у виконанні О. Кашул та Д. Хоми.

Так чия це пісня насправді ?
0/0

11. наталя (гість) 31.08.2010 10:10    
Може, хтось підкаже,як можна зв’язатись з Миколою Луківим? Я б хотіла, щоб він послухав мої вірші.
0/0

10. Acute (член клубу) 08.08.2010 22:59    
Луків Микола Володимирович народився 6 січня 1949 р. в с. Куманівці Хмільницького району Вінницької області. Закінчив факультет журналістики Київського університету. Заслужений діяч мистецтв України і Російської Федерації. Головний редактор журналу "Дніпро". Автор книг поезій: "Ріка", "Шлях", "Політ", "Отча земля", "Кущ осінньої калини", "Поезії", "Право на пам'ять", "Мелодії для матері і коханої", "Стрибок з парашутом", "Росте черешня в мами на городі", "Сади цвітуть під небесами", "Доля і час", "Лірика", "Дорости до пісні матерів", "У храмі любові", "Біля вечірнього багаття"; книги пісень "Величальна Україні". Лауреат премій імені М. Островського, імені І. Нечуя-Левицького, імені В. Вернадського, імені С. Гулака-Артемовського, імені Г. Сковороди, Міжнародні премії "Дружба" і "Слов'яни".
Джерело:сайт НСПУ.
0/0

9. Володимир Мангов (гість) 07.09.2008 21:46    

ВОЛШЕБНИЦА ОДЕССА
Миколі Свидюку

На мачтах соленых белеет тельняшка –
Приходит из рейса моряк молодой.
Спешит на свиданье его одноклашка –
В мечтах, словно чайка, летит над волной.
Улыбкой задорной , Одесса родная,
Ты в гости зовешь – тебе, как отказать?
Есть и у дельфинов мечта золотая -
Не против они тебя ,, мамою" звать.

Припев: Ах, Одесса! Ох, Одесса -
Море Черное волнуешь вновь.
Ты волшебница, Одесса –
Всем друзьям даришь любовь!

Акацией белой цветешь дорогая,
Сияешь, как солнце, жемчужной звездой.
Любуется Мать, Украина родная,
Морской незабвенной твоей красотой.
На солнце горячем синеет тельняшка –
Идет опять в рейс капитан молодой.
Машут с причала одноклашка Наташа
И сын, весь в него, но еще холостой!

Припев.
+1/0

8. Володимир Мангов (гість) 07.09.2008 21:44    

ЛЮБЛЮ ТЕБЕ, УКРАЇНО!
           

Земле рідна, Україно!
Люблю тебе, горжусь тобою.
Мова твоя солов`їнна
В серці співа щодня Весною!

Йду у ранки, йду у роси
Сили джерельної напитись;
Йду до Бога й сонця босим
За твою долю помолитись.

Горя знала ти багато –
Світла, врешті, прийшла полоса!
Чекає вільная хата
Свята і доброго колоса.

Вірю! Будеш щасливою -
Зростають знов сини-козаки.
Матір Божа Покровою
Волю їх збереже на віки!

Люблю тебе, Україно,
Син бо ж я твій, тобою горжусь.
Зорями квітне калина.
За неї й за тебе молюсь!

        
0/0

7. Володимир Мангов (гість) 07.09.2008 21:40    

МАМИНА ТУРБОТА


Від дня народження і все життя
Дітей обіймає турбота мами.
Спокійними всі були за маля,
Матусині руки коли тримали.
Присутність тата у рідній хаті
Це захист і спокій, і ніжна любов.
Та до грудей він не взмозі взяти,
Коли немовлята заплачуть знов?

Приспів:
В самопожертві заради дітей
Турбота мамина є незрівнянна!
Вона найсвятіше, що є у людей –
Турбота мамина завжди весняна!


В квітах стодола, пиріг запашний –
Матуся щаслива дітей стрічає.
Життєвий шлях у них теж нелегкий –
Снів серце мамине майже не знає.
Сяє, немов Віфліємська зоря,
Посмішка ніжна її вечорами.
Сповненна світла, тепла і добра
Летить лебідкою турбота мами!

19.05.07 р.
0/0

6. Володимир Мангов (гість) 07.09.2008 21:35    
ДВІ ПІДКОВИ В НАШІЙ ДОЛІ

В чистім полі летять коні
І пісні лунають.
Дві підкови, дві підкови
Тризуб наш складають.
Перша, мова українська –
Віки звучить й нині!
Слава другій, бо то воля,
Воля Україні!

Приспів:
Дві підкови в нашій долі –
Добрий знак від Бога.
Летять коні в чистім полі –
Вільная дорога!

Бути неньці, буть щасливій –
Церкви ж відновляють!
Українці всі сміливі -
Це у світі знають.
Створив першу Бог Вкраїну –
Стала Райським садом.
Вороги її хай згинуть -
Дві ж підкови рядом!

Приспів.
16.07.07 р.
0/0

5. Володимир Мангов (гість) 07.09.2008 21:30    

ПОЦІЛУНОК ДОЛІ

Дівчинонька світлокоса
У серце запала.
Оглянулась, посміхнулась
І мрією стала.
Доторкнулась випадково,
,,Вибачте" – сказала.
Я їй вдячний за те щастя,
Як поцілувала.

Приспів:
Поцілунок, поцілунок,
Поцілунок долі!
Доторкнися, посміхнися,
Лиши мене волі!

Один погляд випадковий
Змінив все на світі.
Ой дівчинонько, красуне,
Без тебе не жити!
Закохався до нестями,
Від щастя страждаю.
Синьоока, світлокоса
Доля моя, знаю!

10.09.07 р.
0/0

4. Володимир Мангов (гість) 07.09.2008 21:27    
НЕПЕРЕМОЖНІ


Ніхто не вміє так чекати,
Ніхто не вміє так любить.
Не кожного зустріла мати,
Шастя слізьми змогла омить.

Яка у вас небесна сила!
Віра, яка у вас цвіте?
Війна вас дружбою зміцнила –
Й через віки у бій веде.

Ніхто не вміє так чекати,
Ніхто не вміє так любить –
До перемоги йшли роками,
Сил вистачало німців бить.

Фронтовики! Вам, ветерани,
Воєнний незабутній час.
Хоч бойові й тривожать рани,
Не перемогти нікому вас!

30.10.07 р.
0/0

3. Володимир Мангов (гість) 07.09.2008 21:24    



ПОШТАРІ ЛЮБОВІ


Ой тече, пливе ріка –
Жити поспішає.
На високім березі
Кохана співає.

Ой пливіть, лебідоньки –
Привіт передайте,
Про любов мою скажіть,
Й про її спитайте.

Що збираюся до неї
Місток збудувати.
Мрію бачити щодня,
Ніжно обіймати.

Ой пливіть, поштарики,
Буду вас чекати.
Добру відповідь несіть
До моєї хати.

Ой лебідоньки мої,
Поштарі любові!
Світло, радість на душі!
Співаю у полі.

Ой тече, пливе ріка,
Жити поспішає.
Два серця закохані
У одне єднає!

26.09.07 р.


+1/0

2. Володимир Мангов (гість) 07.09.2008 21:20    
ОЙ КОЗАК, ЧОМ НЕ КОЗАК?

Я козак, чом не козак?
Хлопець чудернацький!
Любив випить, погулять
Й чуб у мене хвацький!

Так козак, таки козак –
Шабля й два пістоля!
Турка бив і ляха теж -
Козацькая доля!

Землю рідну захищав,
Волі їй добився!
Чому, коне, друже мій,
Зранку зажурився?

Неси в поле, будемо
Братів поминати.
Були справжні козаки –
Пухом земля-мати!

Козак сивий теж козак
Й вуса отаманські!
Гуляй, вільний люде,
Вкраїна Гетьманська!

28.04.08 р.
0/0

1. Володимир Мангов (гість) 07.09.2008 21:16    

СИНОВА СОРОЧКА


Сину на сорочку
Снопочок льоночку
У війну зібрала,
Матінка звязала.

Любимому сину
Виткала тканину.
Вітерець провіяв,
Зустріть бійця мріяв.

Сонечко прогріло,
Нитки відбілило.
Мати вишиванку
Вишивала й зранку.

Червонії маки
І сині волошки
Карії дівочі
Зачарують очі.

В любові і згоді
Минуться й негоди –
В захисника сина
Красна сорочина!

А під образами
Омита сльозами
З війни фотокартка,
Єдиная згадка.

Туга не вщухає
І життя минає.
Сина жде сорочка
Вишита хресточком.

Сину на сорочку
Снопочок льоночку
У війну зібрала,
Матінка звязала.

22.06.08 р.

0/0



  Адреса цієї сторінки: https://www.pisni.org.ua/persons/784.html

 ВХІД
Е-мейл: 
Пароль: 
  Забули пароль?
  
  ПІДПИШІТЬСЯ! ГРУПИ У СОЦМЕРЕЖАХ
FB