На головну сторінку

Джордж Байрон




Перейти до списку пісень >>

Дати життя: 22.01.1788 - 19.04.1824

Біографія

Згадують його:

М. Зеров: Коло початків романтизму. Чайльд Гарольд ― козак Боровиковського.

М. Костомаров.



ЕУ (Енц.укр-ва:)


Байрон (Byron) Джордж Ґордон (1788―1824), англ. поет доби романтизму, дуже популярний на евр. континенті, зокрема серед слов'ян; композиційні засоби "байронічної поеми" використовував Шевченко, до мотивів Б. зверталися Костомаров, Куліш, Франко, Леся Українка, твори Б. перекладали Куліш, Старицький, в найновіший час м. ін. Загул, Осьмачка, Веретенченко.



ШС (Шевч.сл.:)


БАЙРОН (Byron) Джордж-Ноел-Гордон (22.1 1788—19.IV 1824) — англ. поет.

Учасник нац.-визвольного руху в Італії та Греції.

Вихід у світ поеми Б. "Паломництво Чайльд Гарольда" (1-а і 2-а пісні—1812. 3-я і 4-а пісні — 1817—18) сприяв виникненню революц. течії в англ. романтизмі. Завдяки поетичній пристрасності, волелюбним ідеям, могутньому протестові проти будь-якої тиранії Б. став у 19 ст. одним з найулюбленіших і найпопулярніших поетів Європи.

Його творчість відіграла значну роль у формуванні багатьох поетів-романтиків, зокрема російських.

Шевченко був обізнаний з творами Б. в рос. (В. Жуковського, М. Маркевича, В. Любича-Романовича, І. Козлова, М. Каченовського, А. Воєйкова, M. Вронченка та ін.). польс. (А. Міикевича) і укр. (М. Костомарова) перекладах.

О. Афанасьєв-Чужбинський у спогадах про Шевченка писав, що поетові подобався переклад А. Міцкевича "Прощальної пісні Чайльд Гарольда" [надруковано в "Dzienniku Warszawskim" ("Варшавському щоденнику", березень 1826)], і він часто цитував з неї передостанню строфу.

Шевченко назвав Б. "крупным" і "знаменитым" поетом ("Прогулка с удовольствием и не без морали)". В повісті "Художник" схвально писав про переклад поеми Б. "Шільйонський в'язень", здійснений В.Жуковським. У "Щоденнику" (15.IX 1857) згадав про франц. переклад віршованого роману Б. "Дон-Жуан".

Для англ. і укр. поетів спільними мотивами в творчості були прометеїзм ("Прометей" Б. і "Кавказ" Шевченка) і богоборчі настрої ("Каїн" Б. й Шевченкові "Кавказ", "Гімн черничий", "Світе ясний! Світе тихий!", "Якби ви знали, паничі" та ін.).

Вплив байронічної поеми, особливо російської, відчувається в композиц. й стилістич. планах поем Шевченка "Тризна" і "Слепая".

Проте такі риси байронізму, як егоцентризм, відчай та песимізм бунтаря-одиночки, світовий сум ("байронический туман", як висловився Шевченко в поемі "Тризна"), були невластиві укр. поетові.

За спогадами Н.О. Білозерської, Шевченко до кінця життя цікавився творчістю Б., часто цитував його твори.

Р.П. Зорівчак



УРЕС (Укр.рад.енц.сл.:)


БАЙРОН (Byron) Джордж-Ноел-Гордон (22.І.1788, Лондон―19.ІУ.1824, Міссолунглі, Греція) ― великий англ. поет. Учасник нац.-визв. руху в Італії та Греції. В поемі "Паломництво Чайльд Гарольда" (1812; 3-я і 4-а пісні ― 1817–18) Б. оспівав нац.-визв. рух на Пд.Сх. Європи. Вихід цього твору знаменував виникнення революц. течії в англ. романтизмі. У т.з. східних поемах ("Гяур", 1813; "Корсар", "Лара" 1814, та ін.) помітні суперечності світогляду Б. ― проект проти соціальної дійсності і мотиви песимізму. Виступав на захист робітників. Створив гімн ― "Пісня для луддитів" (1816). Глибоке розчарування відбито в драматич. поемі "Манфред" (1817) і богоборчій містерії "Каїн" (1821). Сатирич. поеми "Пророцтво Данте" (1821), "Видіння суду" (1821), "Бронзовий вік" (1823) і незакінчений роман "Дон Жуан" (1819–23) позначені реалізмом.

Укр. мовою твори Б. перекладали І. Франко, Леся Українка, П. Грабовський, П. Куліш, М. Костомаров, Ю. Корецький та інші.



УРЕ (Укр.рад.енц.:)


БАЙРОН (Byron) Джордж-Ноел-Гордон (22.І 1788, Лондон — 19.IV 1824, Міссолунгі, Греція) — англійський поет, представник революційного романтизму.

Походив з аристократичного роду, лорд.

Перша зб. віршів "Години дозвілля" з'явилася 1807.

Світову славу принесли Б. перші дві пісні поеми "Паломництво Чайльд Гарольда" (1812), написані під враженням подорожі до Португалії, Іспанії, Греції й Туреччини. Поема знаменувала собою народження революц. течії в англ. романтизмі. Тут Б. уперше заявив про свої симпатії до нац.-визвольної боротьби поневолених народів.

Повернувшись до Англії, брав активну участь у політ. житті країни, своє обурення реакційною політикою уряду висловлював у сатиричних віршах і епіграмах 1811—16 pp.

У циклі т. з. східних поем ("Гяур", "Абідоська наречена", 1813; "Корсар", "Лара", 1814; "Мазепа", 1818) помітні суперечності світогляду Б. — протест поета проти світу соціальної нерівності поєднується з мотивами індивідуалізму й песимізму.

Ці мотиви особливо виявились у філософській поемі "Манфред" (1817) та в деяких ін. творах.

У поемі "Шільйонський в'язень" (1816) Б. оспівав мужність швейцарського республіканця 16 ст. Боннівара, 1816 створив "Пісню для луддитів".

У 1817—23 Б. жив в Італії, брав участь у русі карбонаріїв. Серед творів цього періоду особливе місце належить містерії "Каїн" (1821), пройнятій ідеями богоборства й гуманізму. Це критичний огляд суспільного життя тогочасної Європи.

Тема боротьби проти соціальних і нац. утисків, загарбницьких воєн, реакційних урядів лежить в основі політичних сатир "Видіння суду" (1822) і "Бронзовий вік" (1823) та незакінчено-го роману в віршах "Дон-Жуан" (1819—24).

Останні місяці життя Б. перебував у Греції, де боровся за визволення країни з-під тур. ярма.


Творчість Б. справила вплив на літ-ру багатьох країн.

Укр. мовою твори Б. перекладали І. Франко, Леся Українка, П. Грабовський, П. Куліш та М. Костомаров, у рад. час — Д. Загул, Є. Тимченко, Ю. Корецький та ін.


Тв.: Укр. перекл. —

Чайльд-Гарольдова мандрівка. Львів, 1905;

Каїн. К., 1925;

Мазепа. X.―К., 1929;

Манфред. X.—К., 1931;

Трагедії. К., 1939;

Дон-Жуан. Пісня перша. "Всесвіт", 1974, №4;

Рос. перекл.— Сочинения, т. 1—3. M., 1974.


Літ.:

Елистратова А.А. Байрон. M., 1956;

Дьяконова Н.Я. Лирическая поэзия Байрона. Л., 1975.

Г.К. Якимович.



УЛЕ (Укр.літ.енц.:)


БАЙРОН (Byron) Джордж Ноел Гордон (22.І 1788, Лондон — 19.IV 1824, Міссолунгі, Греція) — англ. поет.

Закінчив 1808 Кембрідж. ун-т.

Поема "Паломництво Чайльд Гарольда" (ч. 1—2, 1812; ч. 3—4, 1817—18), написана під враженням подорожі по країнах Пд. Європи і Близького Сходу, — один з найвизначніших творів англ. романтизму. Тут виявилися симпатії Б. до нац.-визвольної боротьби поневолених народів, пролунав осуд політичної реакції. Б. брав участь у політ. житті країни, виступив на захист робітників-луддитів.

Своє обурення політикою англ. уряду висловлював у сатир. віршах і епіграмах.

У 1814—15 створив цикл романтич. віршів "Єврейські мелодії".


Настрої "світової скорботи", самотності, трагічної безнадії і водночас бунт проти існуючих соціальних відносин виразно виявляються у ліриці 1812— 18: поемі "Шільйонський в'язень", вірші "Прометей" (обидва твори — 1816), драм. поемі "Манфред" (1817), а також у циклі т. з. східних поем ("Гяур", "Абідоська наречена", обидві — 1813, "Корсар", "Лара", обидві — 1814).

До цього циклу належить також поема "Мазепа" (1818), в основу якої покладено фрагмент з "Історії Карла XII" Вольтера. У ній конфлікт особистості з суспільством тлумачиться в романт. дусі, поза істор. часом і простором. Свого роду ідейною і художньою полемікою з "Мазепою" Б. була "Полтава" О. Пушкіна.


У 1817—23 Б. жив в Італії, брав участь у русі карбонаріїв. Серед творів цього періоду особливе місце належить містерії "Каїн" (1821), пройнятій гуманістичним, антиреліг. і революц. звучанням.

Злободенні політ. сатири "Пророцтво Данте" (1819), "Видіння суду" (1822), "Бронзовий вік" (1823) мають реалістич. характер.

Незакінч. роман у віршах "Дон Жуан" (1818— 23) — крит. погляд на сусп.-політ. життя тогочасної Європи, сповнений протестом проти соціальних і нац. утисків, загарбницьких воєн, розбещеності сусп. верхів.

Останні місяці життя Б. перебував у Греції, де боровся за визволення країни від тур. ярма.


Творчість Б., завдяки поетичній пристрасності, волелюбним ідеям, могутньому протестові проти будь-якої тиранії, відіграла значну роль у формуванні багатьох поетів-романтиків (див. Байронізм).

Вона мала певний вплив на розвиток укр. літ-ри.

Поетом "великим" і "знаменитим" називав Байрона Т. Шевченко.

Укр. перекладну байроніану започаткував М. Костомаров віршами з циклу "Єврейські мелодії", які були опубліковані в Харків. альм. "Сніп" (1-й вип., 1841).

Окр. твори Б. переклали І. Наумович, О. Кониський, І. Верхратський, О. Навроцький, М. Старицький, Б. Грінченко, Леся Українка та ін.

Найвизначнішими є переклади П. Куліша (перша пісня "Дон Жуана", 1891; "Чайльд-Гарольдова мандрівка", 1894, опубл. І. Франко, 1905), П. Грабовського ("Шільйонський в'язень", 1894, та ін.), І. Франка ("Каїн", 1879; уривок з роману "Дон Жуан" — "Новогрецька пісня", 1885).

У 1889 вийшла філос. поема І. Франка "Смерть Каїна", у якій він інтерпретує біблійні образи англ. поета і водночас полемізує з ними (Франків Каїн на відміну від Байронового, який залишається гордим індивідуалістом, виступає в кінці твору як невід'ємна від людської громадськості особистість).

У рад. період твори Б. перекладали Є. Тимченко ("Каїн"), Д. Загул ("Мазепа"), М. Рошківський ("Манфред"), Ю. Корецький ("Трагедії"), Д. Паламарчук ("Лірика"), М. Кабалюк ("Шільйонський в'язень" та ін.), С. Голованівський ("Дон Жуан").

Творчість Б. досліджували І. Франко (ст. "Лорд Байрон", 1894, та ін.), К. Лукачівський (реферативний огляд творчості поета, 1888), в рад. час — П. Филипович, С. Родзевич, І. Журавська, Д. Кузик, Л. Герасимчук та ін.


Тв.:

Укр. перекл.— Чайльд-Гарольдова мандрівка. Львів, 1905;

Мазепа. X.—К., 1929;

Манфред. X.—К., 1931;

Трагедії. К.. 1939;

Лірика. К.. 1982;

Шільйонський в'язень. "Ранок", 1982, № 8;

Каїн. "Всесвіт", 1984, № 3;

Дон Жуан. К., 1985;

Рос. перекл.— Собрание сочинений, т. 1—4. M., 1981.


Літ.:

Франко I. Лорд Байрон. В кн.: Франко I. Зібрання творів, т. 29. Κ., 1981;

Елистратова Α. Байрон. M., 1956;

Кузик Д.M. Невідомий переспів Байронового "Прометея". "Укр. літературознавство", 1972, в. 16;

Кузик Д.М. "Пісня поета" з поеми Байрона "Дон Жуан" у перекладі І. Франка. "Укр. літературознавство", 1973, в. 20;

Бех П.А. Переводы произведений Байрона на Украине. "Вестник Киевского университета. Романо-германская филология", 1979, в. 13;

Зорівчак Р.П. Британця пісня голосна... Роздуми над рядками укр. Байрона. "Україна", 1984, № 22;

Герасимчук Л. Радощі та печалі нашої байроніани. "Прапор", 1985, № 11.

Т.К. Якимович, Р.П. Зорівчак.



Байронізм.


УЛЕ (Укр.літ.енц.:)


Байронізм ― суспільно-політичні та ідейно-естетичні тенденції, що проявилися в європ. літ-рі поч. 19 ст. під впливом творчості і діяльності Дж. Байрона. Вплив Байрона на нац. літ-ри був неоднаковим.

Так, англ. чартистська поезія засвоїла громад. пафос його політ. поезії.

У Франції для одних письменників були особливо близькі ідеали свободи (В. Гюго), інші творили демонічні образи з їх похмурим почуттям самотності (А. де Віньї).

На італ. літ-ру великий вплив мала політ. лірика Байрона, тираноборчі мотиви його творчості були характерні для Г. Гейне і Ш. Петефі. А. Міцкевич сприймав передусім дух волелюбності романтичних поем Байрона.

Рос. волелюбних поетів вабив образ романтич. героя-бунтаря ("Войнаровський" К. Рилєєва, ранні твори М. Лермонтова).


Джерелом багатьох творів європ. романтиків, де виступав байронівський герой, стали укр. легенди і перекази, а також проромантична укр. історіографія (гол. чин. "Історія русів"). Яскравим прикладом зображення легендарних постатей укр. історії в дусі Байронічного героя є поеми "Богдан Хмельницький" , "Сповідь Наливайка", "Гайдамак" К. Рилєєва.

Естетизація природи, втеча від жорстокості і буденності буття ― як форма протесту проти дійсності, поза самотності, світова скорбота як вираження змісту внутр. світу особистості, а разом з тим ненастанний пошук гармонії, злиття із світом ― ці характерні риси байронічного героя більшою чи меншою мірою наявні в укр. романтизмі 20–40 років 19 ст.

Це стосується як ліричних поетичних творів ("Море" І. Срезневського, "Човен" Є. Гребінки, цикл "Небо" М. Петренка та ін.), так і епічних творів ("Волох", "Палій", "Козак" Л. Боровиковського, "Козак", "Палій" М. Маркевича, поеми "Палій" В. Забіли та "Богдан" Є. Гребінки, "Козак і гулянка" О. Корсуна).

Найповніше риси Б. проявилися у рос. віршах Є. Гребінки "Утешение", "Недуг", "Моя месть", де підноситься образ демонічного героя, що живе у царстві духу, недоступному простим смертним і, як лермонтовський демон, кидає звідти виклик усьому світові.

Певні риси байронічного героя притаманні образу народного співця, поета ("Бандурист" Л. Боровиковського, "Украинский бард" Є. Гребінки, "Бандурист" О. Афанасьєва-Чужбинського, "Бандурист" М. Маркевича, "Співець Митуса" М. Костомарова).

В укр. романтичній літ-рі домінуючими рисами байронічного героя є близькість до природи, прагення свободи народу і особистості.


Літ.:

Франко І. Лорд Байрон, В кн.: Франко І. Зібрання творів, т. 29. К. 1981;

Жирмунский В.И. Байрон и Пушкин. Л. 1978;

Журавська І.Ю. Байрон, Шеллі та інші романтики. В кн.: Журавська І.Ю. Іван Франко і зарубіжні літ-ри. К. 1961.

В.П. Березинський.


Не знайшли пісні, але самі маєте текст чи аудіо? Додавайте її сюди або надсилайте на емейл!
Таким чином ви долучитеся до розвитку сайту та поділитеся улюбленим текстом з іншими!


Дані додано:  18.11.2008
Відредаґовано: 28.01.2009
Переглядів: 22805



  Виправлення та доповнення     ПРАВИЛА!     ДЕ СКАЧАТИ mp3 ?!
[cховати]


  Адреса цієї сторінки: https://www.pisni.org.ua/persons/1102.html

 ВХІД
Е-мейл: 
Пароль: 
  Забули пароль?
  
  ПІДПИШІТЬСЯ! ГРУПИ У СОЦМЕРЕЖАХ
FB