П. Лесю! Я знаю, що Ваш батько - москаль з Брянщини. Чо му Ви проти співвітчизників?..

Росія мені не співвітчизник. Якщо ти, Макошо, це винесла на форум, то я поясню, що батько в мене був до 4-х років дитинства, тільки тверезим я його ніколи не бачила. Постійно бив маму, розводив з нами з братом якісь п'яні філософські теревені, а потім загрожував отруїти всіх газом.
Кажуть, що музикант був геніальний.
...краще б він був лікарем...
Мріяла про медицину, а мама вирішила зліпити з мене музиканта.

Наполегливе прохання до співклубників: чуйно ставитися одне до одного, і якщо у людини душевна травма, буди тактовними й не ятрити, бо це боляче. Особливої тактовності треба, якщо люди між собою знайомі. У мене теж є така травма, влітку 1941 року у селі Чеповичи Житомирської області українські патріотнуті закопали у землю живим мого дідуся, сільського коваля, разом з бабусею. Мені теж боляче, але я про це ні з ким мови не веду, прошу й інших дотримувати тактовності. Дякую.

І Вам, пане Юрію, дякую, хоча на таку, як Макоша, я не ображаюся. У неї свої душевні травми...

А ще хочу додати, що я не є ярим противником корінних росіян (і батька в тому числі). В мене є друзі і тут, сибіряки, яким дещо допомагаю в якихось творчих моментах.
Просто політика там, в Росії, антиукраїнська, багато знайомих і родичів там живуть і розповідають про безспідставну ненависть до українців, про насмішки. Як гуморину, там "крутять" спортивні матчі з українським коментарем , а зараз взагалі обнагліли, лізуть вести в нас телевізійні програми в українських віночках (Ксеня Собчак). Кокошник тобі на голову - і в тайгу!..

А за Вас, пане Юрію, і Вашу родину дуже боляче і прикро. Не думаю, що оті "патріотнуті" були патріотами. Таким чином колись і зганьбили Степана Бандеру, нищивши цілі сім'ї під його прапорами і лозунгами, а насправді це все виконували звільнені зеки та НКВДисти. На Житомирщині, впевнена, була та сама історія...
Пробачте, якщо щось не так кажу.

"Політика в Росії антиукраїнська"

Вона й антиросійська теж, саме про це йде мова, коли ми, різних (майже двісті!) націй росіяни виходимо на мітинги протесту, бо далі терпіти вже не можна. За співчуття дякую, але я поіменно знаю отих негідників, що вчинили отой злочин, це ніякі не патріоти, а попросту місцеві негідники, бо патріоти не грабують, а ції розграбували дідову хату і маєток, а патріотичною демагогією лише прикривалися. Зараз таких негідників не поменьшало, їх вистачає. Подолаємо чи ні, не знаю, бо принаймні у Росії вони досі становлять більшість. Але терпіти далі не будемо, най буде, як буде.

Земляки, а в нас отут одна гадюка підколодна плазує до трону (і безсумнівно доплазує та зів’ється кільцями, ще й удає з себе удава) сьогодні виповзла у Лужниках до трибуни, та ще й сміє нас повчати: "Нам нужно победить и преодолеть большое количество проблем… несправедливость, мздоимство, хамство чиновников, это бедность и неравенство, в конце концов. Но я мечтаю о том, чтобы каждый человек в нашей стране — и большой начальник, и рядовой гражданин жили по правде, по совести". Й це хто, отаман зграї злодіїв та шахраїв совісті повчає? Дошкульно, стерпіти не можна, тому знов на наступному мітингу протесту мені старістю все одно бути. Піду, а згодом і вам розповім. Не вперше.

Бо вважає своїх виборців лохами. 15 років правив, а тепер буде боротися за вирішення проблем!

Продовження совєтського союзу, бо слова дешевих лозунгів подібні.
Але не буду співчувати, бо в нас подібна "худоба" (в образливому розумінні, бо справжня худоба не винна ("коні не винні") робить щось подібне.
Мало того: мій син - студент (не кажу, де і що, бо нашкоджу),і через те знаю, що зараз знання не мають значення.
Створюється враження, що окрема купка людей разом їх виродками (нащадками) вирішила створити для себе комфорт за рахунок народних мас. До цього все йде, нищиться малий бізнес, нищиться музична творчість і зводиться до совітсько-нафталіно-московського тюремного шансону в еротичних трусах, затикається рот українській бардівській пісні, відкрита дорога тільки туристичним дебілам і бірюлькам a la'Лоза на кшталт "на малєньком плоту".
А українець - він спокійний, гостинний і його хата скраю...
Може це і краще, ніж щоб була війна, а може й ні...
Гідність нація втрачає, і слабне свідомість нашої нації, порівняно з агресивною і власницькою свідомістю штучно заселених ще за Сталіна в Україну росіян (не гоніть на них, бо воно теж не винне, що тут живе, бо було експериментальною біомасою, яка залишила більмо на оці нашої землі і вже якось треба миритися з їх агресією і безпідставною претензією на якесь місце під сонцем на чужій землі (спілкуюсь і з такими). Вони - нащадки косооких варягів (у них і форма обличчя, і розмір черепної коробки про це розповідає), вже не кажу за менталітет. Він, як правило, зводиться до трьох речей: водка, балалайка и квашенная капуста (огірок буває рідко, бо, щоб його заквасити, треба якісь зусилля).

Сніг над Москвою мете, хурделиця. Мітинг нам заборонили в обох варіантах, на площі Революції та на Луб’янці, тому збиралися довкола Центру, на Садовому Кільці, тому що флешмоб не є ані мітингом, ані процесією, тому не потребує узгодження із владою. Щоправда, не дозволяється приносити з собою гасла або плакати чи щось скандувати. Я зокрема був на Садово-Самотечній, ми усі стояли у дві лінії, бо не вміщалися, а по команді узялися за руки й перегородили Цвітний бульвар. Водії не протестували, а напроти, вийняли все що було білого – шарфики, білі рукавички, хусточки, й махали нам та дуже-предуже гуділи. Багато з них на антенах мали пов’язані білі стрічки, білі кульки надувні, навіть гасла, одного прочитав та засміявся: "Эх, прокачу!" Впізнаєте? Гудків було так багато, що Кільце безперервно гуло, нам звідусіль махали усім білим, що було. Отакий вам репортаж з Москви, земляки. А 5-го березня окремо вийдемо, про деталі розповім.

Доброї ночі, земляки, вранці мені до бою, бо ГадюКАА повзе до імператорського трону, а я не згоден його отуди пускати, і може статися, вже ви мене не почуєте, але ж зараз слово моє. А тимчасом одне сопливе зелене щеня сміє дорікати тим, що я, народжений львов’янин, без його дозволу мешкаю на Москві. Но, якщо повернуся з акції живий, це сопливе жовтороте так відшмагаю, що дупця буде вава. А як мене старого подолають менти, отоді вже нічого не вдію, тому зараз прошу: вибачайте, земляки!

Бажаю перемог у цьому безнадійному ділі!
А несвідомих діток не варта так картати.

Згоден, не варто, по собі знаю: подоросліють - порозумнішають. Діло справді безнадійне, але ж миритися не можна, тому все одно піду. Спасибі за моральну підтримку, так легше йти.

Ось так, дістався врешті з Пушки додому. Наслідок - два удари києм та один чоботом, вебкамеру (не моя, у доньки позичав) об асфальт розбив менталітет. Та ще й облаяв: "А пашол ты дед атсуда нах..." Вдома двоє лікарів, компреси, а втішати мене не треба, переживу й сам. Лежу й гадаю: як далі жити? Це не питання, а роздум, відповідати не треба. Принаймні, не змирюся, бо це вже така важка образа, і я не один такий. Героя з себе не удаю, але ж не згоден би отак знущалися. Збагнув одне: гадюкаа боїться, це безсумнівно. А це вже означає, що відбулася моя моральна перемога!

Двічи вдарили гумовим києм, втретє чоботом у живіт, намагаючись влучити у сонячне сплетіння себто дихало, але врятувала звичка носити офіцерський ремінь, пряжка захистила. Від четвертого удару в обличчя встиг ухилитися, нападаючий менталітет як промазав то сам звалився, а я тікати. Пошкандибав з паличкою повз та далі, більш до мене ніхто не скіпався. Бачив, як жорстоко били інших, якось дістався до метро "Тверська", там перехід до "Чехівської" (у переході озброєних менталітетів було безліч, усі у бронежилетах, з кайданами та киями), звідти до мого дому меньше від півгодини, я мешкаю на "Алтуф’ївській". Вдома допомогли компресами, тепер міркую: революція не перемогла, слід чекати реакції. Репресії безумовно будуть. Бачу, що відступати не слід, а що робити не знаю. Поживемо – бачитимемо. Невесело. А жити все одно треба.

п. Юрію, як тепер кажуть - респект. А по-нашому - шанування.
Поки Вам важко ходити, пропоную свіже чтиво - може трохи розрадить: http://www.day.kiev.ua/224742

Я теж висловлюю співчуття, що Ви постраждали від виконавців злочинного наказу. Але Росія, її як такої реально не має, себто Москва ще за часів царату, та совєтів загарбала чужі території, що її тепер кордони і населення/нації надто розлогі, різні, а ще й банди керують, там я вважаю на порядок у державі можливостей не має взагалі. (сибіряки, кавказці,чеченці, дагестан, татари, буряти, ненці і ще безліч монголоїдів (не натякаю на образу когось з них)), але це не сумісно. Реально повинно бути кілька держав, тоді буде більше шансів. Бо, наприклад Бєлгород, Курськ, Краснодар, Воронеж, Ростов, Пітер, Вологда, Самара, Саратов, Волгоград, наприклад... це я так розуміюs і є Росія, більш того деякі території у минулому є українськими. А в нинішній ситуації ця держава приречена на безлад, з бандитсько-поліцейським режимом.

Добре, хто має надійних друзів, а я на сайті точно маю. Жаліти мене не треба, все одно 10-го піду на черговий мітинг протесту на Калину (зараз зветься Новий Арбат), а вже чи повернуся чи ні, як Бог дасть, все може бути, бо катів у влади вистачить, здалека привозять, запас добрячий. Співчуття й розуміння ціную високо, це підтримує морально. Дідуню, дякую, прочитав уважно, бачу, що земляки стежать та ставляться небайдуже, що отут діється.
Пане Олександре, не все так просто, а набагато гірше. Імперія утворилася внаслідок не окупації, а конкісти. І подекуди це сприймалося навіть позитивно, наприклад у регіонах Крайньої Півночі. Тамтешніх аборигенів безжалісно гнітили американці та китайці, тому з’явлення росіян було сприйнято з полегшенням, адже місцеві жителі бачили не московських чи псковських бояр, а Лєнських мисливців, Єнісейських рибалок або Алтайских купців, а це люди особливої психології, із своїми поняттями про чесність, їх прозвали лоча, та репутація отаких лоч склалася благопристойна: лоча добрий, лоча сильний, лоча справедливий, лоча дав чукчі (ескімосові, корякові тощо) добру вудку, рушницю, мисливський чи рибальський припас, взагалі лоча хороший.
Десь інакше.
А імперія взагалі це погано, я це на собі відчув, двічи києм, один раз чоботом, четвертого уник. І на Калину (чи то на Новий Арбат) все одно піду, бо терпіти не можна. Перед онуками соромно.

Путин... "Распутин, два-путин, три-путин..."
Так сказав Левко Бондар 1999 Р.

"Путін... " Та най му др#шля! Не у ньому діло, хоча й набрид, немов муха у спеку, навіть не у зграї йогонних злодіїв та брехунів, було б недовго змести немов сміття, інше страшно. Є на Росії особливе лихо – холопи. Так на наш москальский манер звуться панські (барські) підпихачи, дрібна наволоч, яку зараз звозять здалека жовтими автобусами, а за часів Пушкіна утримували у так званих "людських", хоча невідомо люди вони чи щось таке. Мені не дивно, що українці знають російську літературу краще від росіян (якби навпаки, було б дивно), тому звернуся до прикладу. У Пушкіна в повісті "Дубровский" є один персонаж, барський псар Парамошка: "Мы на свое житье, сказалъ онъ, благодаря Бога и барина не жалуемся, а что правда иному и барину не худо бы променять усадьбу свою на любую здешнюю кануру: ему было бы и сытнее и теплее". За дворянськими звичаями, хазяїн мусив відіслати нахабу на конюшню та відстьобати, а Троєкуров цього не зробив, розреготівся, зрадивши давньго друга на чому їхній дружбі прийшов капець. Отакі парамошки, себто холопи, зараз найстрашніші, бо їх безліч, десятки мільйонів, як клопів (отакі й скандують, Путіна їм подавай!), а людей із почуттям гідності набагато меньше. Вже й на жовті автобуси дивитися огидно стало. "Парамошок везуть!"

Дурні дівки з групи "Pussy Riot" (посилання не даю, самі пошукайте) вчинили скандал у церкві, за це їх збираються судити, би засадити до ув’язнення. Нам з дружиною запропонували підписати відкритого листа до патріарха Кирила із проханням помилувати отих дурок. Ми християни, але не православні й не маємо підстави звертатися до попа не нашої конфесії. До того ж, переконані, що піп не суддя й не має повноважень вирішувати отакі проблеми. Свою думку може мати кожен, байдуже чи то піп чи мірянин. І ми у тому числі. Та ось яку маємо:
Pussy Riot у перекладі означає "п#зда свербить". У такому разі, треба їб#тися, а не вийо#уватися. Дівки молоді, здуру влаштували зачіпливий скандал, й заслуговують максимум прилюдного шмагання й розгону, з наступною забороною збиратися разом, би не могли вчиняти нових дурниць. Але ж такий захід покарання не передбачений державним законодавством. Суд може лише засадити до ув’язнення, а що далі? Після відбуття строку вони повернуться пропащими стервами, але ж хто у цьому зацікавлений? Держава? Навряд. Суспільство? Теж навряд. Може, Церква? Тим паче навряд. Коротше кажучи, аж ніхто. Отже, потрібен не суд, а самосуд, це поодинокий випадок, коли він виправданий, бо отоді залишиться надія, либонь після шмагання порозумнішають, а після ув’язнення нізащо. Саме тому ми відмовилися підписувати запропонованого відкритого листа.

За такий піст мені нагоріло від старшої доньки, вона у мене зразкова католичка, й нагоріло слушно, визнаю їйну рацію у значній мірі, але ж допіро остаточно не переконаний. Існує значна різниця між громадським засудженням того чи іншого вчинку, з одного боку, а з іншого ревінням натовпу маргіналів "розіпни, розіпни!". Це не лише різне, а й несумісне. Але ж таких натовпів у Росії вдосталь, тоді як суспільної активності не існує майже зовсім (повірте на слово, це вам москаль каже!), бо держава повністю вийшла з-під контролю суспільства, а за таких умов справедливість витручено жорстокістю, то вже не має значення, з якого боку друга походить. Вибору нема. Що робити? Я прийняв рішення не підписувати листа, бо не вірю, ніби православний піп здатний бути за арбітра у подібних випадках, адже принаймні у Росії православна церква чимало попсувала собі репутацію, заборонивши Павлові Іоаннові ІІ приїхати до нашої країни за запрошенням католиків. Як раз отам переважила, безумовно, більшість, й цього разу, безсумнівно, ізнов переважить. А більшість звезти до Москви жовтими автобусами алеж як легко, тому їй моєї довіри нема й не буде.
Схоже, що виходу не існує, жорстокості неухильні, це однаково влаштовує як державу, так і натовпи маргіналів, а вже останні, гадаю, лише радітимуть. Шкода! Принаймні, я на себе відповідальності не беру. Тому підтверджую ще раз: листа не підписав і не підпишу.

Я так розумію, що до суду їх має хтось позвати, в даному випадку, очевидно, церковні власті. Отже, строго кажучи, Кирила благають не про помилування, а про те, щоб він тих дурепочок не позивав. Що РПЦ є філіалом ФСБ - не новина, але я не думаю, що церква буде додавати собі опричницького іміджу на цій справі. Якщо ж я помиляюсь, то дівчат справді можуть ізолювати. Дабы другим не повадно было.
Словом, я би прохання до Кирила підписав, виходячи не з тонких міркувань, а з банального жалю до тих безпритульних.
До речі про riot. У цьому контексті я б його скоріш прочитав як "бунт", тим більше, що немає s на кінці слова - тобто це іменник. Слід би спробувати зрозуміти, що це за бунт. Одне діло фізіологічна сверблячка, зовсім інше, якщо дівки по-своєму мітингують.

Так, Дідуню, саме мітингують у скандальній формі, дякую за зрозуміле пояснення, приблизно таким же чином і я зрозумів отой п#здячий бунт, і мені так само отих дуріпок шкода. На Ваш досвід покладаюся, тому, якщо Ви цього листа підпишете, я негайно те ж саме зроблю, оком не мругнувши й без вагань, обіцяю. Ось Вам (та іншим співклубникам теж) посилання: http://moniava.livejournal.com/1093041.html?page=206#comments
Любі співклубники, хто здумає підписати цього листа, будь ласка, повідомте тут, це дуже важливо, адже вашу думку поважаю. У вашому розпорядженні дві доби, далі листа буде відправлено за адресою.

Я думаю, більшість співклубників зібралися на цьому сайті для того, щоб обговорювати музичне мистецтво, а не сверблячку статевих органів якихось московських повій та дії російських попів. Для такої інформації існують соціальні мережі - Фейсбук наприклад, вони ідеальне місце для викиду лайна. А тут Українські Пісні, якщо хтось забув.

Тут також про вкрадену перемогу. Так, це не про пісні, але 33-й рік теж не пісням був посвячений, а вплинув на них суттєво. Якщо про це забувати, то воно знову про себе нагадає.

Саме так, коли людей катують, то ще й не так заспіваєш, про це й мова, й забувати такого не можна би не припускати репризи.
Окрім того, пісні, окремі від правди життя, нікому не потрібні, грош їм ціна.
А я за такі пісні, які пробуджують у людях почуття гідності:
http://www.pisni.org.ua/nrb/songsvideo/917188.html

Підписав. Див. там page 225, March 9 2012, 09:22:09

Я теж підписав, бути по сьому. Тільки чомусь потрапив на сторінку 207, ну там так влаштовано. А впізнати мене легко, аватар такий самий, як тут. Нік інший: wizant.