Тобі вклонюся, доленько моя

Сміється в небі жайвір молодий,
Голубку голуб радісно цілує,
І білим світом світяться сади
Зозуля так багато літ віщує.
У серця батьківщини щирий дар,
Його за гріш на ринку не купити,
Його ціную змалку, як буквар,
Який навчав мне у світі жити.

Згорає осінь сніг вітри несуть
І журавлі летять у теплий вирій,
Але джерела знов з під криги б'ють
І ріг кирпатий аж на рік ще виріс
І десь у світі жде любов моя,
Я знаю, що пройду землею чесно
І вірю з кожним днем все більше я
У щастя і земне і піднебесне

Тобі вклонюся доленько моя,
За те, що на землі цій народився
Що Українське слово знаю я,        |
Що пісні материнської навчився.    | (2)

Поділитись сторінкою: