На Лисій горі

На Лисій горі догоряє багаття нічне,
I листя осінне на Лисій горі догоряє,
А я вже забув, де та Лиса гора, і не знаю,
Чи Лиса гора впізнала б мене...

Поро вечорова, поро тонкогорлих розлук,
I я вже не знаю, не знаю, не знаю, не знаю...
Чи я ще живий, чи помер, чи живцем помираю,
Бо вже відбриніло, відгасло, відграло навкруг...

І ти, наче птаха, понад безголов'ям летиш,
Над нашим, над спільним, понад світовим безголов'ям...
Пробач, я не буду!.. Це просто прорвалось знічев'я,
Коли б ти це знала, о, як ти ще досі болиш!..

І досі ще пахнуть тужливі долоні твої,
I губи гіркі, аж солоні, і досі ще пахнуть,
I тінь, твоя тінь проліта — схарапудженим птахом,
I глухо, як кров у аортах гримлять солов'ї...

На Лисій горі догоряє багаття нічне,
I листя осінне на Лисій горі догоряє,
А я вже забув, де та Лиса гора, і не знаю, |
Чи Лиса гора впізнала б мене...            | (2)

Поділитись сторінкою: