Романс

Був день ясний, був теплий день,
Пора весіння...
З тобою ми, з тобою ми, до сонця йшли!..
В твоїх очах я бачив небо синє,
А навкруги, а навкруги сади цвіли!..

Моя вина... Моя вина... Моя провина,
Що загубив тебе вВ такий щасливий час...
Бо я люблю і то була пора весіння,
Здавалось крок один до сонця і весілля...
Навіщо доля розлучила нас?..
Доля розлучила нас...
Доля розлучила нас, кохана...

Та прийде день, до тебе я вже сивий, може,
Здолавши час, повернусь знов у даль ясну!
І стане вересень на травень схожий,
І стане осінь наша схожа на весну!
І змиє дощ, прозорий дощ сліди розлуки...
Твоя журба, неначе хмарка промайне...
І ти почуєш весняних мелодій звуки,
І я, кохана, поцілую твої руки!..

Поділитись сторінкою: