Зоре моя вечірняя

Зоре моя вечірняя,
Зійди над горою,
Поговорим тихесенько
В неволі з тобою,
В неволі з тобою...

Розкажи, як за горою
Сонечко сідає,
Як у Дніпра веселочка
Воду позичає.
Як широка сокорина
Віти розпустила...
А над самою водою
Верба похилилась.

Аж по воді розіслала
Зеленії віти,
А на вітах гойдаються
Нехрещені діти,
Нехрещені діти...

Як у полі на могилі
Вовкулак ночує,
А сич в лісі та на стрісі
Недолю віщує.
Як сон-трава при долині
Вночі розцвітає...
А про людей... То нехай їм!
Я їх, добрих, знаю.

Добре знаю. Зоре моя!
Мій друже єдиний!
І хто знає, що діється
В нас на Україні?
В нас на Україні...

Та я знаю і розкажу
Тобі й спать не ляжу,
А ти завтра тихесенько
Богу розкажеш,
Зоре моя вечірняя,
Все Богу розкажеш...

Поділитись сторінкою: