Пізня осінь

Глибока осінь у садку кружляє листя у танку,
Від вітру дужого сльозливі завивання.
І пригадалися мені                     |
Мого кохання давні дні                 |
І мить коротка нашого прощання.        | (2)

В ту осінь давню повернусь,
"Коханий, я не забарюсь!" -
Сказала ти і відпустила мою руку.
Якби ж знатя, якби знатя,              |
Що не на мить, а на життя,             |
На все життя розтягнеться розлука.     | (2)

Холодні дні, холодні дні,
Ви не дошкулите мені,
Бо у душі і так тепла вже не зосталось.
Багряним дистом замело і все найгірше, |
Що могло в моєму трапитись житті,      |
Давно вже сталось.                     | (2)

Для мене осінь від тих пір,
Як лютий ворог, хижий звір,
В осиротілім серці будить давню муку.
В німому докорі літа,                  |
Мабуть, все б сталося не так,          |
Якби тоді не відпустив я твою руку...  | (2)

Глибока осінь у садку кружляє листя у танку,
Від вітру дужого сльозливі завивання.
І пригадалися мені                     |
Мого кохання давні дні                 |
І мить коротка нашого прощання.        | (2)

Поділитись сторінкою: