Андрій Кузьменко

Фото з сайту: skryabin.openua.net

Біографія

Лідер гурту Скрябін Андрій Кузьменко народився 17 серпня 1968 р. у Самборі Львівської області. У дитинстві Кузьма мріяв статі водієм сміттєвоза. На дитячому святі в садочку вперше проявилась творча особистість Кузьми, коли він, не побачивши в залі мами, розплакався та не розповів віршика. Далі була школа, де відбувалися різні курйозні ситуації: мати резиновим тапком заганяла Андрія в музичну школу (яку він закінчив по класу фортепіано), до 8-го класу вчився добре, а далі з'їхав, тоді почав грати музику. У десятирічному віці Кузьма почув пісню The Beatles "Lady Madonna" та здивувався тим наскільки простою була музика і наскільки сильно вона вставляла (спершу Андрій "награвав" цю мелодію на власноруч зробленій електрогітарі, далі – на своєму піаніно, відчув такий душевний підйом, що почав придумувати мелодії сам). Далі Кузьма захоплюється музикою disco (Boney M.), проте не відвідує дискотеки та танці, а сидить вдома і затирає свої платівки. 1981 р. Кузьму зраджує його кращий друг. Для Андрія це був настільки важкий удар, що батьки вирішили переїхати жити у Новояворівськ. Андрій пішов у школу з поглибленим вивченням англійської мови. Згодом він відкриває для себе таку річ (яка і зараз займає важливе місце в його житті), як польське радіо і телебачення, вільно оволодівши польською мовою, Кузьма міг цілими днями слухати найсучаснішу музику і дивитись польські телепрограми (потрібно відмітити, що і сьогодні для Кузьми немає кращого відпочинку, ніж у суботу ввечері подивитись польське телебачення). У 1983 р. Кузьма почув групу "Exploited", яка захопила його та змусила полюбити панк-рок. Ця музика зробила з Кузьми зовсім іншу людину. Він став танцювати, ходити на дискотеки і розповсюджувати панк серед молоді - так з'явилася група "Ланцюгова реакція" (для репетицій групи використовували актовий зал школи, де вчився Кузьма). Група грала на танцях; тоді було дуже модно, коли на танцях грала жива група. Співали українською, англійською та російською мовами, Кузьма мав шалену популярність у школі, граючи на дискотеках. А сам Кузьма весь час говорив: "Ми не були панками, ми панкували!". Граючи панк-рок Кузьма поступово захоплюється стилем нью-романтік саме "Depeche Mode", "The Cure", "Alphaville", "Ultravox" ввели юного Кузьму у світ неоромантики). 1985 р. Кузьма закінчує школу і, мріючи стати лікарем-неврологом, намагається вступити у Львівський Медінститут, але це йому не вдається. У 1986 р. Кузьма знайомиться з Володимиром Шкондою, з яким вони спершу тільки слухали музику, а пізніше почали її грати. Володя був гітаристом, Кузьма грав на піаніно. Цю так звану "групу" Кузьма вважає першим етапом появи "Скрябіна". Протягом 1986 – 1987 рр. служить в армії.

У 1987 р., після повернення з армії, Кузьму переводять до Львова в медінститут на факультет стоматології. У 1987 р. Андрій написав пісні "Lucky Now", "Brother", "Так То Вже Є" (більшість пісень тоді писалися англійською, а у разі необхідності перекладалися українською мовою). У 1988-1989 рр. в Новояворівську була заснована андеграундна студія "Sпати", до неї вступили Кузьма й Ігор Яцишин, які продовжували грати хардкор-панк у "Цепній реакції" та групі "Наша контора". Невдовзі Кузьма бере участь в діяльності груп "Асоціація Джентльменів", "УКО", "Труна", "Death Time Boys", "Реанімація" (грає на гітарі, співає, є автором музики, текстів і обличям усіх цих груп). Саме тут і з'явилися люди, які зіграли важливу роль у формування "Скрябіна": Андрій Кьюр Штурм, Славік Пономарьов, Саня Скрябін... Були і сольні проекти Кузьми в стилях психоделік і нью-романтік (пісні "Душа і плоть", "Love Me To Death", "Ліза", "Texas Song"...) 1989 р. разом з іншими (Рой, Шура) засновує гурт "Скрябін". 1993 р. Кузьма закінчив Львівський медичний інститутут. У 1994 р. Кузьма одружується на Світлані – дівчині, яка вчилась з ним у паралельних класах, і яка колися захистила його бажання піти в музику перед його батьками. Світлана – художниця і Кузьма є найбільшим шанувальником її таланту. Але в цьому ж році він змушений був покинути дружину і переїхати з Роєм і Шурою до Києва (тяжко звикав до цього, перебував у депресії, 2 рази в місяць їздив додому). Але, отримавши власну квартиру в столиці і насолоджуючись успіхом альбома "Птахи", Кузьма заспокоюється і починає втягуватись в активне життя київського музичного бомонду, незабаром Світлана теж переїхала до столиці і сімейне життя продовжилось. 1995 р. народжується донька Марія-Барбара. У 1996 р. Кузьма дебютує на каналі УТ-2, як ведучий музичної сторінки в програмі "Бомба". Як журналіст – вчасно зупинився, хоча і зараз працює в деяких журналах, щоправда, під псевдонімом. 2005 р. написав книгу " Місто, де не ходять гроші" та виходить у світ роман "Я "Побєда" і Берлін". Захоплення Кузьми – велосипеди і машини. Нещодавно він придбав собі нормальний байк, хоча мріяв про нього ще з дитинства (поки в Кузьми був "фольцваген", його можна було побачити цілими днями за ремонтом машини, тепер у нього "фіат", з яким клопот ще більше, зате Кузьма дуже полюбляє, відремонтувавши автомобіль, їздити на великій швидкості). Кузьма не хоче повертатися в Новояворівськ, хоча, природно, він і до сих пір не може позбутися комплексу "хлопця з маленького містечка". І вже зовсім безглуздо було б пов'язувати ім'я Кузьми із зоряною хворобою – Кузьма: "Ми прості, прості, як вхідні двері!"

А взагалі Кузьма - мудра і розумна людина, психолог від природи, а його поведінка залежить тільки від настрою (у хорошому настрої Кузьма має неймовірний шарм, почуття гумору, надзвичайно контактний, може піти в нічний клуб, поспілкуватися з фанами, яких любить і цінує більше всього). До музики відноситься просто, пише її у своє власне задоволення. У Берліні раз понюхав (якась іспанка поруч курила якусь гидоту) і йому цього вистачило: забув як його звати, утратив контроль над собою. Йому не сподобався цей стан! Кузьма - консерватор по натурі. Страшно марновірна людина: скрізь ходить і плює через плече. У нього дуже мало друзів. Його природа дуже панкова, творчість для нього - просто спосіб мислення, спосіб передачі інформації. Кузьма пересвідчився в тому, що кожен може придумати щось таке, що зрозуміють тисячі, мільйони людей, і це досить не важко технічно – потрібно тільки вкласти душу і мізки!