1. Праве плече вперед! -
Я іду "наліво"...

2. Вовки - санітари лісу,
Бомжі - "санітари" міста.

3. Для творчого натхнення бракує 17 копійок (записано з "натури").

(Далі буде)

Про Юрка:
4. А ти справжній! Без ГМО і емульгаторів! Зараз таких не роблять...

5. Учора плакав дощ і я разом з ним, а сьогодні я вдихаю запах твого тіла зі своїх долонь...

1) На минуле озирайся через плече,
Щоб не опинитися спиною до майбутнього…

2) Хто спозирає звисока,
Той не бачить зірок.

3) Гілочки листям уквітчані,
А коріння глибоко у землі…
Листя вище від коріння,
Але ж без коріння воно не живе.

4) Струмочку, струмочку, ти такий невеличкий, ніяк не океан.
А водичка не виснажується…
Так і час лине й лине, роки, віки…
Ось літо минуло, листячко жовкне, опада,
А бруньки навесні ізнов зазеленіють…
Життя триває,
І молода свіжа зелень буде ще яскравіша…
Струмочку, струмочку, дай напитися!
Студений ковточок вічності…

Не люблять люди слово "Дай!",
І це не дивина.
Та, хоч до рани прикладай,
Коли почують "На!".

Думки-загадки (трохи дитячі, трохи дорослі):

1.
Про Діда є в нас казочка така:
Зітхнеш тихенько - вилізе з пенька.

2.
Який би не був ти, гарний, хороший,
Нікому не будеш потрібний без (...).

3.
Я просив:"Прийди до перелазу,
Я прийду туди вночі один".
Чом не пояснила ти відразу,
Що в твоїм дворі відсутній (...)?..

4.
Коли музика лунає - попід хмарами літає,
А як треба утікати, то ховається у п'яти.

5.
Двоголовим, без щелепи
Народився я у тата.
Допоміг у цій халепі
Наш радянський мирний (...)!

(Далі буде)

- Куди, Гапусенько, ходила?
- До річки по воду.
- Чом відра порожні несеш?
- Бо мені так легше.

Дуже кортить вилізти з пенька, але невдало штанами за коріння зачепився.

Хе-хе! Оце дотепність!

"Зараз таких не роблять..."
Роблять-роблять, навіть краще. І непогано виходить.

Про що не доказав П. Тичина у "Пісні трактористки":

"Дим-димок від машин...
...сідай з нами, комсомолко,
та й поїдем, та й пої..."
Що ся стало? - пост ДАІ!..

Загадки:
Я є родом із народу,
А без мене п'ють лиш воду.
Та якби я всім збувався,
Кожний вічним би зостався.

Баба - діда, Жучка - внучку,
Мишка - кішку, кішка - Жучку.
Як, скажіть мені, будь ласка,
Називається ця казка?
(далі буде)

Загадки:
1.
Коли дощі осінні упадуть,
Укрию вас під свій розлогий дах.
А ще я - невід'ємний атрибут
Вреднючої бабусі Шапокляк.

2.
Пані ходить у чадрі,
Когось ріжуть у дворі,
Заборонено "сто грам" -
Це релігія (...).

3.
Мене метають рибки й жабки,
А ще оздоблюють канапки.

4.
Я для ґаздів гонорових -
Це земля під забудову,
А для клятих наркоманів -
Просто куриво погане.

5.
Стеля падає на вас,
Ковдри сунуться з ліжок.
Це вам не попса й не джаз,
Це для вас лабають (...).

Щоби не сталось нині, завтра, прісно,
зігріти душу може тільки пісня!

Колись придумала загадку:
Я горбата, як гачок,
Їм маленьких діточок.
Кістяна в мене нога,
А ім'я моє - (...)

Гм... І хто ж таке придумав "кістяна в мене нога"?.. Певно, той, у кого ноги ґумові...

Сьогодні День учителя! Я вітаю п. Лесю, п. Юрія Крилатова і п. Діда Василя! Ви - мої улюблені вчителі.
До п. Лесі: мене в понеділок уже випишуть з лікарні, бо кажуть, що я їм увесь режим серед хворих збиваю (уся палата співає коломийки, деякі є і трішки сороміцькі) та і хвороба відступає.

Дякувать!...
А заради такого кайфу і я б похворіла у якійсь лікарні...

Макошо!

То це Ви сороміцькими коломийками народ інфікуєте? І саме в той час, коли гине мова, гине культура і від фітофтори в'януть помідори?
Зараз же подайте ті коломийки товариству на розгляд!

До Діда Василя: такі сороміцькі коломийки негоже на сайті друкувати, надто вже "перчені".

Ще одна думка вголос:
На вибОрах вибирають, на вибАрах - "вибарюють". Питається: як називається те шоу, що відбулося в неділю 28 жовтня?

ВибІрки.
Як відомо, за вибірки бог дає витрішки.

Знаєте, що таке "витрішки"?.. - це, коли незаміжні некрасиві дівки на дискотеку до клубу прийшли, а кавалєрів нема!..
От і ловлять витрішки!.. (так моя бабуся Мотря казала...).

Щось не побачила розгадок на свої загадки!..

Цікаво послухати думки після перегляду цього відео http://www.youtube.com/watch?feature=player_embedded&v=sG4BuHMXD4c

Чи пам'ятаєш, калино,
як я малою пустункою
щодня прибігала до тебе?
Ховаючись в гілля розлоге,
книжку гортала з малюнками,
чи просто дивилась у небо...
Або, як спересердя
дід пригрозить хворостиною,
тікала й ховалась у листя,
а ти витирала сльози
і, утішаючи, сипала
ягід мені на намисто,
або затикала за вуха
китиці цвіту пахучого,
щоб я була схожа на Мавку.
Кіски тонкі розплітала
і на гилячки накручувала,
щоб завивались в кружалко.
А я розгортала книжку,
й казки читала, і віршики,
ті, що сама складала...
...стовбур зчорнів, зігнувся,
гілля сухе, мов вішалки...
мовчиш... ти мене не впізнала...

Я в дитинстві мала схованку під калиною неподалік у лузі. Так усе й було, як написала у вірші. Коли приїхала додому після університету, то побачила чорне гілля, як вішалки. Неподалік відкрили ресторан і зливали увесь шмельц у долину. От калина і вмерла...
Я ще хочу сказати, що у таких віршах не потрібно придиратися до рими і до ритму. Це- не претензії на поетичне "щось", це - замальовки з життя: черкнув пером, не задумуючись. Нещодавно знайшла свій старий зошит з віршами.

Макошо,
Оце пробував розучувати з дітками Вашу коломийку - так вона ж не вкладається в коломийковий розмір! Зайвий склад у парних рядках. Що робити?
І ще питання: що то за дієслово "вібагає"? Вибагає? Вибагливий, тобто?

А вірш про калину теж дуже гарний. Це якраз і є поетичне щось. І не треба нікому пояснювати, в яких віршах до рими слід придиратись, а де її, рими, й зовсім не треба.

"Оце пробував розучувати з дітками Вашу коломийку..."
Діду Василю, скажіть, що жартуєте! Я ж витерла оте все!
А "вібагає" - це вибагає. Просто у нас так кажуть, з таким акцентом, як і "витігне" - витягне...

Ще про зайвий склад у парних рядках: коломийки співають на Коломийщині. Я називаю це "коломийками", щоб було зрозуміло, бо у нас кажуть "співаночки" або "поспівки", Коломиєю тут і не пахне, бо вона на Покутті, а в нас - Гуцульщина.
Та й ще одне: коломийки співають швиденько і веселенько, а співаночки розcпівують повільно, додаючи купу мелізмів на кожний склад.

...шалено синкоповано!

натюрліх!

Що писала'м думков щиров,
Не вирубаєш сокиров

А де б його таке синкоповане-мелізмоване послухати?

Що писала'м думков щиров - це більше до лемків.
Доки Макоша розбереться з своїм диктофоном, то щось нагадала.
Є така гуцульська весільно-обрядова:

Полонина зеленіла,
Полонина квітла.
Коли свати йшли до хати,
Молоденька блідла.

Полонина покошена,
Стоїт сіна пластє,
Заспівайте, люди добрі,
Молодим на щастє.

Права ручка у милого,
У лівій – косиця.
Іде файна наша любка
Поміж молодиці.

А в нашого Василечка
Черес золочений,
Ще й китиці на косиці,
Топірець кручений.

Я написала міді-мелодію. Правда, це не те, бо вокальну мелізматику не передаси інструментальними звуками. Мелодія на один куплет. Їх багато, всіх, можливо і не знаю, але синкопи є.

У мене на роботі є дещо з архівів, завтра пошукаю.

Характер мелізматики у тому, що нотки з'єднуються природнім "гліссандо". А ще додає колориту акцент: склади з голосними на "і" звучать близько до "є". Наприклад: "квітла" - це щось між "квітла" і "квєтла".
А слово "полонина" близьке за вимовою до "полониена"...
І ще м'який склад "лі" (наприклад, "блідла") виконується дуже-дуже м'яко, вимова майже гортанна. Зрештою, краще послухати. Думаю, що якось оранізую і таке.

Гуцульські приспівки з грою на скрипці.
І ще одна цікава ілюстрація - поховальна туга на флоярі з розповіддю виконавця.