Хома

Передмова:
Безкрайній степ і кургани... кургани... кургани... 
Глибинний світ далекої і неповторної Скіфії. 
Кожен курган зберігає у своїй глибині 
таїну людських мрій, надій та незбагненного духу, 
який живим вогнем відлунюється 
у наших звичаях, обрядах, піснях. 

Дивними часом є переплетіння людських доль. 
Хомина могила зберігає у своєму серці гордого скіфа, 
що затис у правиці меча. 
Над ним похований запорізький козак 
із своєю сестрою - шаблею. 
А ще вище знайшов свій останній притулок кобзар Хома, 
знищений голодомором 33-го. 
Їх вічні душі зорями дивляться на нас з неба...
і знають, вочевидь, відповіді на болючі питання: 
звідки ми, хто ми і куди ідемо...


    Dm  C    Dm   C     Dm
   Жив та й був скіф Хома,
C                Dm
   До звитяг не ситий.
Gm              Dm
   Як насіла чума - 
C                Dm
   Та й пішла косити.

Приспів:
   A#         F
   А дівчина Хомина
    Gm      Dm
   Поїхала до млина.
    Gm        Dm
   Вертається із млина - 
      C        Dm
   Хоми уже нема.
   A#         F
   А дівчина Хомина
    Gm      Dm
   Поїхала до млина.
    Gm        Dm
   Вертається із млина - 
      C        Dm  C Dm
   Хоми уже нема.
    Dm       C        Dm
   На-на-на-на-на-на-на. 

Треба ж статись тому - 
Від чуми не згинув!
Стріли турки Хому,
Козака з Чигирина.

Приспів.

Дід мій землю любив - 
Мав комори повні.
Але він заробив, 
Як Хома на вовні.

Приспів.

Я іще на коні
В світ лечу великий.
Ще не скоро мені 
Гратимуть музики!

Приспів.

Поділитись сторінкою: