До мене знов сьогодні не прийшла

До мене знов сьогодні не прийшла,
Тебе чекав, немов дощу в пустелі...
В моїй душі ввірвалася весна,       |
І ти ввійшла у привідкриті двері... | (2)

При вході ти із рук своїх зняла
І рукавиці кинула додолу...
Немов дитя, так міцно обняла,       |
В моїх руках розтанула з порогу...  | (2)

Я її візьму і дотиком своїм
Перецілую, серцем зігріваю...
Якби мене впустила у свій дім,      |
Та в парк ішли останнії трамваї...  | (2)

Ось так живу з надією в руках,
Ті почуття лишаю на папері...
Та вірю я, що станеться все так,    |
І ти ввійдеш у привідкриті двері... | (2)

Від нас пішло кохання назавжди,
Тепер в любов гуляють наші діти.
В моїй душі була єдина ти,          |
Як добре, що кохання є на світі!    | (2)

Поділитись сторінкою: