| |
Іде красуня гордо й величаво
Серед пшеничних золотистих ланів,
Добірний колос, родив він на славу,
І мак червоний на вишиванці розцвів!
Приспів:
Щира і привітна,
Очі, наче зоринки,
Це доня рідної землі!
Жінка-українка!
І там, де вона ступає,
Розпускаються квіти чарівні!
А як вона заспіває,
Дивуються трепетні солов'ї!
А вже, коли покохає,
Немає любові вірнішої на землі!
Із пісні долі козацького роду,
Щедрого сонця калинові гаї,
Її слов'янська квітучая врода,
Її веселий усміх, чаруючий спів!
Приспів.
До мрій ведуть заквітчані стежини,
Сяє надія в променистих очах,
Прекрасна, мудра донька України
Черпає віру і вічну любов у віках!
Приспів.
А вже, коли покохає,
Немає любові вірнішої на землі!
Вірнішої на землі!.. Поділитись сторінкою: 
| |
