| |
Вітер мені розкаже, що за моєю спиною,
Ти обираєш чесність, але постріл на поготові!..
Гори мені розкажуть, що таке мати волю,
Коли ми на полі бою удвох...
Можно довго випробувати долю,
Жонглювати всесвітами в своїй голові...
Не відомо, для чого ми з тобою
Боремося у цій грі, де правила мої.
Не жартуй зі мною, я маю біле серце... |
Не жартуй зі мною, бо я - Києвиця!.. | (2)
Вітер мені розкаже, що був скоєний злочин.
В моїх тінях згубились твої необережні очі.
Зорі мені розкажуть, чому саме тут і зараз
Наші шляхи поєднались в один...
Можно довго випробувати долю,
Жонглювати всесвітами в своїй голові...
Не відомо, для чого ми з тобою
Боремося у цій грі, де правила мої.
Не жартуй зі мною, я маю біле серце...
Не жартуй зі мною, бо небо розлютиться!..
Не дивись навколо, ми тут наодинці,
Не жартуй зі мною, бо я - Києвиця!..
Бо я - Києвиця!..
Вулиці міста були для неї притулком,
Вона знала кожне каміння і кожен
Колір сідаючого сонця, вона знала, що це.
Така любов для неї дещо відкрила.
Будити собою - це бути красивою!
Таких називали Києвиця,
Коли бачили магію погляду і силу.
Таким вклонялися і на руках носили,
Таких забули і в піснях воскресили... Поділитись сторінкою: 
| |
