Їдемо до милої

Мчіться, мчіться, огирі,
Пронесіть нас вихорем на зорі!
Проліта метелиця,
Білим пухом стелиться,
Ой, та й серед степу на зорі!

Рветься вітер степовий.
Придніпровський краю мій дорогий!
Гриви розлітаються,
Коні не спиняються,
Гей ви, коні, наче буревій!

Путь-дорогу до двора
Чують наші коники, бо пора!
Ми полями, селами
З співами веселими
Їдемо до милої двора!

Чи хто бачив цю красу,
Що у серці ніжному я несу?
Ластівко коханая,
Любко незрівняная,
Я тебе у серденьку несу!

Коні, коні вороні,
Наче змії бистрії, вогняні,
Біля хати милої,
Дівчини вродливої —
Гей, спиніться, коні вороні!

Поділитись сторінкою: