Як ти?

Як ти? – запитуєш.
І нині це наш пароль,
Наша перепустка в "далі"
Хистке й нетривале...

Але осмислене,
Але оспільнене.
Роль цього паролю –
Щоб вужче стискалися лави,
Й так вже ущільнені,
Й так вже до болю міцні...

Там, за цим "Як ти?"
Сховалися діти, як миші,
Або кажанчики
В темних підвалах.
Гучні гаркання градів
І тиша, стократно гучніша...

Майже оглушлива,
Сперта на темінь і страх,
Недолічитись своїх –
Глибший, ніж недожити.
Дім, що хитається,
Дім, що сичить по кутках...

Яблуко... Келих...
Ангелик у цяточку... Квіти
Ще довоєнні книжки
І підбірки пісень,
Сукня, сандалі і все,
На що вистачить літер...

Там, за цим "Як ти?",
Є ранок, а може, і день,
Ще один день, щоб стояти
І слухати вітер...

Як ти? – запитуєш.
І нині це наш пароль...

Поділитись сторінкою: