| |
Вона в мені розсипала небо,
Розлила по тілу два моря...
Запитаю в себе:
Чом з нею не поряд я?..
Вона тут,
Ні на кого не схожа!..
Шукати їй подібної марно...
Без неї все абияк,
А з нею так гарно!..
Чому її, скажи, так довго шукав?..
Чому, скажи, її так швидко згубив?..
Як після всього цього себе б назвав?..
Себе б ти назвав?
Приспів:
Вона одна - мільйонів варта!..
І як же я без неї до сьогодні жив?..
Вона одна - мільйонів варта!..
А я її так просто відпустив!..
Вона одна - мільйонів варта!..
І як же я без неї до сьогодні жив?..
Вона одна - мільйонів варта!..
А я її так взяв і відпустив!..
Вона мені - тепер Атлантида,
Загублений у часі край світу,
Такої більш ніколи
Й ніде не зустріти...
А я звикаю якось бути без неї
У сутінках безсонної ночі,
Себе такого знати я
Більше не хочу...
Чому її, скажи, так довго шукав?..
Чому, скажи, її так швидко згубив?..
Як після всього цього себе б назвав?..
Себе б ти назвав?
Приспів.
Відпустив!..
Вона одна - мільйонів варта!..
Вона в мені розсипала небо,
Розлила по тілу два моря... Поділитись сторінкою: 
| |
