На горі козаки вогонь розкладали

На горі козаки вогонь розкладали,
А в долині круки турок доїдали.
Реготала вся Січ над їхнім султаном,
Що призначив сю ніч смерть своїм османам.
Усміхавсь отаман: Хай ще посилає!..
Видно, доля у них нещасна такая.
Засміявсь осавул: Най нагострять шиї,
Бо макітру тоді ніхто не пришиє...

Сотник теж не мовчав: Хай везе гареми,
Настругаю йому дарунків від мене!..
Реготала вся Січ над їхнім султаном,
Що призначив сю ніч смерть своїм османам.
На горі козаки кварти підіймали,
Поминали усіх, кого поховали:
Хай їм пухом земля та царські полушки,
Ще на шаблях у нас не присохла юшка!..

Ми наш рід, наш нарід стережем щоднини,
У віках щоб цвіла ненька-Україна!
Поки ми ще живі, наш рід не зів'яне!
Вип'єм, браття, таки за батька Богдана!
Струсонулась гора, м'ята гопаками,
Мов Христос до Дніпра діставав руками.
А за тим на ставах вороних купали,
І ще довго луна грала над степами.

Реготала вся Січ над отим султаном,
Що призначив сю ніч смерть своїм османам.
На горі козаки вогонь розкладали,
А в долині круки турок доїдали...

Поділитись сторінкою: