Балада

Засвіти мені свічку, вечоре,
Я здіймаю корону з тімені.
Хай це стане моєю втечею
По той бік мого княжого імені.

Я скидаю свій плащ із рамена,
Полишаю хоругву з левами.
Моє серце не стало каменем,
Мої сни ще бувають рожевими.

Засвіти мені свічку, вечоре,
Заспівай колискову місячну,
Я сьогодні вже не приречений
Бути блазнем і катом зніченим.

Я сьогодні не буду владарем
Над нікчемними і величними,
Пересиченим вбогим крамарем,
Перекупником тлінного й вічного.

Любий вечоре, засвіти мені
Білу свічку - блідого дівича,
Я здіймаю корону з тімені,
Я рушаю у мандри північчю.

Поділитись сторінкою: