Жила вдова на роздолі

Жила вдова на роздолі,        | (2)
Та не дав їй Господь долі.

Мала вдова три синочки,       | (2)
Три синочки а три дочки.

Сини зросли — в розбій пішли, | (2)
Дочки зросли — розійшлися.

Найстаршая втопилася,         | (2)
Середужчу звірі з'їли.

Середужчу звірі з'їли,        | (2)
А найменша заблудила.

Приблудила аж до гаю,         | (2)
До глибокого Дунаю.

А там в гаю вогонь горить,    | (2)
Коло вогню розбой сидить.

Один сидить люльку палить,    | (2)
Другий сидить кашу варить.

Другий сидить кашу варить,    | (2)
Третій сидить дівча манить:

Пристань, дівча, в віру нашу, | (2)
Будеш їсти з нами кашу.

Будеш їсти, постіль слати,    | (2)
Будеш з нами ночувати.

Я дівчина не такая,           | (2)
Щоб я з вами ночувала.

Один каже: "Зарубаймо",       | (2)
Другий каже: "Розстріляймо".

Другий каже: "Розстріляймо",  | (2)
Третій каже: "Розпитаймо".

Якого ти, дівча, села,        | (2)
Якого ти, дівча, роду?

А я з села із Волиння,        | (2)
А я дочка вдовиння.

Не вкипіла, браття, каша,     | (2)
Либонь же, це сестра наша.

Помолімся, браття, богу,      | (2)
Ведім сестру на дорогу.

Поділитись сторінкою: