Голодні студенти

Всяка худобинка крихітна
хоче поїсти зрання.
Добре на шлунок і вигідно
їжу приймати щодня.
Тут не існують
якісь вихідні —
людоньки, їжте, не будьте
дурні!
Боженьку милий,
як хочеться жерти мені!

В мозок голодний, ображений
лізе усяка фігня:
індик там ходить
підсмажений,
бродить варена свиня...
Тягнуться руки
до тої свині,
і я засинаю
в кошмарному сні...
Боженьку милий, як хочеться
їсти мені!

Прийдуть ті часи,
коли в мене буде
шматок ковбаси.
Вона не пошкодить знанням.
Ням-ням-ням-
ням-ням-ням-ням!

Я написав Президентові —
хай він мені відповість:
як далі жити студентові,
котрий вже місяць не їсть.
Я його бачив лишень у кіні.
А він мене бачив
у капцях в труні...
Боженьку милий,
як хочеться їсти мені!

Я у кафе під серветкою
сирник надкушений вкрав.
Пах він старою шкарпеткою,
я його тиждень жував.
А потім ще
згадував його три дні
і захлинався у власній слині...
Боженьку милий, як хочеться їсти мені!

Прийдуть ті часи,
коли в мене буде кіло ковбаси.
Вона не пошкодить знанням.
Ням-ням-ням-
ням-ням-ням-ням!

Поділитись сторінкою: