Пісня про Луцьк

Вітерець із лугів повіває,
Синя даль мерехтить у зірках.
І над Стиром,
І над Стиром розквітає
Наше місто, рідне місто у вогнях.

Задивився Луцьк на вроду,
Задивився у срібну ріку.
Ще не був,
Ще не був таким він зроду
Молодим на своєму віку.

А як обрій на світанку
В променистому вінку,
Зустрічають,
Зустрічають волинянку
Переливи у садку:
Тьох-тьох-тьох-тьох,
Ку-ку-ку...

Юні липи з каштанами мріють,
Мов закохані, шепчуть вони,
Навіть зорі,
Тихі зорі душу гріють,
Коли з рідної нам сяють вишина,

Де на світі ми, друзі, не будем,
Не забудем, як пташка дібров,
Наше місто,
Рідне місто не забудем,
Наче першу незабутнюю любов.

Поділитись сторінкою: