Троянда

Трояндою ніжною розквітло кохання.
У щасті і радості спливали літа.
Стрічали з тобою ми рожеві світання,
Блукали закохані в зелених житах.
  О, як я хочу заблукати знов з тобою
  В солодкім вирі потаємних почуттів!
  І твої очі, пристрасні до болю,
  Я не забуду вже ніколи у житті.

Трояндою жовтою сумує розлука,
І тужить нестримно так черемухи цвіт.
Без тебе, коханий мій, життя - лише мука,
І сірим здається мені білий світ.
  О, як я хочу заблукати знов з тобою
  В солодкім вирі потаємних почуттів!
  Вуста гарячі, пристрасні до болю,
  Я не забуду вже ніколи у житті.

В вікно хтось постукає...вночі. Може, вітер?
А може, так голосно вчувається біль?
Шепочуть самій собі даровані квіти,
Самотньо і холодно долі моїй...
  О, як я хочу заблукати знов з тобою
  В солодкім вирі потаємних почуттів!
  Палкі обійми, пристрасні до болю,
  Я не забуду вже ніколи у житті.

Поділитись сторінкою: