Осінь

Розплела свої коси-дощі
На вологі тумани осінь,
Попливли срібні дзвони душі,
Знов минуле на побачення просить.
Я піду, де асфальту нема,
Опущу свої мрії в травах.
Здрастуй, осінь моя золота,
Де так довго мене шукала?

Приспів:
Не відпускай!
Не залишай на самоті!
Яскравим золотом
Взірви буденні сірі дні!

Закружляй мене, осінь, у снах,
Поцілуй у вологі очі.
Розкажи, де та пісня живе,
Що приходить до мене щоночі?
Недописана книга буття
Розпочата тобою і мною,
Жовте листя летить в небуття
І ховає сліди за собою.

Приспів.

Я пишу тобі, осінь, листи
Крізь холодну і довгу зиму,
Я топлюся в морях самоти,
Ти пришли мені крик журавлиний.
Дай но вип'ю з твоїх долонь
Незбагненної тиші спокій,
Розпали в моїм серці вогонь,
Хай тече золотим потоком!

Приспів.

Не залишай! Не залишай!
Не залишай мене!
Розплела свої коси-дощі...

Поділитись сторінкою: