Волошки ^**

Пригадай собі волошки,наші квіти,
як твоє волосся пестив ніжний вітер...
Вів зо обрій п'яну ніч тверезий ранок.
Все минуло...Залишилась в серці рана.

Все минуло,все було,як постріл з лука,
а стріла ще й досі в серці- біль розлуки.
Під вінець ідеш ти з іншим - я не проти.
Та навіщо на весілля мене просиш?

Не покажу свого болю анітрошки.
На весілля принесу тобі волошки.
Сріблом впали з твоїх вій гарячі сльози.
Вже між нами заметілі і морози.

Йдеш заплакана до шлюбу.Віє вітер,
він за мене тобі сльози ніжно витер.
А як будуть синьоокі в тебе діти-
пригадай собі волошки,наші квіти...

Поділитись сторінкою: