За горою, за лугом

За горою, за лугом
Ходить козак за плугом
Оре ниву не свою,          |
Добре що в своїм краю.     | (2)

Оре нивку і тужить:
"Хто родині послужить
Хто їй зоре і пожне?       |
Як не стане і мене?"       | (2)

Сонце гріє так мило, 
Світ золото накрило,
Лиш з далека громи б'ють   |
Людям жити не дають.       | (2)

"Станьте коні вороні, 
Бо є ями в загоні
І могили на межі.          |
Ще й до того не чужі       | (2)

Я ті рани загою
І слід щезне по бою
Тут пшениця проросте       |
Ситий блават зацвіте."     | (2)

Поділитись сторінкою: