| |
Приспів:
Небо, небо хилиться, хилиться... |
Небо ледь тримається, падає, ой-є... |
Тихо-тихо диха в потилицю, |
Каже нам, що в світі ще правда є!.. | (2)
А небо-небо знає більше, ніж ми,
Небо тихо падає між людьми,
З неба сіє сонце в голови мир,
Але воля - справа лиш нас самих!
Стомлені вірити на слово,
Встигли погаснути в небі наївні вогні,
Тільки надія живе, доки мрія ще є!
Ти ненавидиш, але Бог - ні!
Чисті води змиють із лиця сум,
У житті для зла немає часу!
Більше не ховай за гнівом красу,
Небо воду дасть й не буде посух!
Може твої очі ясні лиють сльози рясні,
Їх земля суха в себе прийма,
Та ніхто не зможе тут жити
І щиро любити цей світ, коли неба нема...
Приспів.
Кришталь має кожна людина,
З роками він забруднюється,
Наче судини.
Очищення має зробити кожен,
Кожен перехожий! Кожен перехожий!
Від непростих думок, які тягнуть вниз,
Та складних розмов, де купа сліз,
Не впади у злість, та завжди слухай
Свою совість, небо в поміч!
Приспів. Поділитись сторінкою: 
| |
