Ішов я раз тихо

Послухайте, люди, ой, добрії люди,
Яку я пригоду раз мав:                   |
У Львові на Ринку зустрів я дівчинку     |
І дуже ся в ню закохав!                  | (2)

Ішов я раз тихо, ні гадки про лихо,
А стрінула мене біда,                    |
І сам я не знаю, і вам присягаю,         |
Чи панна була, чи вдова.                 | (2)

Така чепурненька, гарненька, чорненька,
Така собі файна була.                    |
Крутиться, вертиться, неначе спішиться,  |
Очима, мов з кріса, стріля.              | (2)

Я хлопець моторний, до всього проворний,
Дівчат любити - це я!                    |
Стою та й думаю, що робити маю,          |
За нею услід я помчав!                   | (2)

Вона не хотіла і щось бурмотіла,
Але я її побідив!                        |
До неї вчепився, неначе сказився         |
І сам цілував скільки хтів!              | (2)

Як в ній закохався, тоді аж дізнався -
То панна була, хоч цілуй!                |
Мій котик, мій песик, мій любий телесик, |
Моя ж ти, ах мій ж ти цілуй!             | (2)

Як в ній розкохався, тоді аж дізнався
Яка вона панна була!                     |
І шварцу на оках, і пудри на щоках,      |
Неначе в млині десь була!                | (2)

Волосся дрантливе, лице в ній зрадливе,
До того ж зубів вже нема...              |
І сам я не знаю, і вам присягаю,         |
Чи панна була чи вдова...                | (2)

Поділитись сторінкою: