Світла Паняночка

Світла паняночка по світі ходила,
Вона Йсуса, Вона Христа при собі носила.

Як прийшла до міста, до міста святого,
Просилася на ніченьку до шлечка бідного.

Ой, шлечку ж мій, шлечку, ти ж мій Василечку,
Пусти ж мене на ніченьку, ти ж моє сердечко!

Рад би я пустити, рад би я прийняти —
Мала хат, дрібні діти, нема де подіти.

Є у мене шопа, муром мурована.
Ой, там наша паняночка ту ніч ночувала.

Вночі опівночі, темненької ночі
Над нашою шопинкою звізда засіяла.

Звізда засіяла, весь світ звеселився,
Що в нашої паняночки Христос народився.

Ой, щоб же я був знав, що ти панна з Богом,
Був би поклав у ліжечку, сам ліг під порогом.

Поділитись сторінкою: