Елегія

В мерехтивих росах знов іде світання,
І дорога мане казкою у даль,
Як моє дитинство, як моє прощання,  |
Як моя роками стишена печаль...     | (2)

Краю мій зелений, - вічная дорога,
Ти - безсмертник в полі, в небесах гроза,
Припаду я серцем до твого порога,   |
Як твоя кровинка, як твоя сльоза... | (2)

І, якщо схилюся у борні, в тривозі,
Хай вітри лютують, хай мечем - гроза,
Я степи покличу, верби при дорозі,  |
І зігріє душу чистая сльоза!..      | (2)

Поділитись сторінкою: