| |
Коли не лишиться нічого, тільки пам'ять
На прикордонних із минулим берегах,
Де смерть багаття, закликаючи нас, палить,
Згадай, як я тебе носив в своїх руках!..
Коли не склеїти нічого й не з'єднати,
Коли ні магії, ні грошей, ні весни,
Згадай про всіх, про кого можеш ще згадати,
Згадай про тих, хто не вернувся із війни!..
Коли хаосу чорне плетиво закрутить
Й не відпускатиме за втраченим туга,
І пусто там, де хтось напевно мав би бути,
Згадай про тих, кого між нами більш нема!..
Коли ніхто в суботній вечір не приходить
Й не зупиняються вночі пусті таксі,
Коли любов нова тебе щораз обходить,
Згадай про ноги мамині в незайманій росі...
Коли найгірше ти не в змозі відпустити,
Коли з'їдають колись сказані слова,
Коли гризе питання: Жити чи не жити?..
Згадай про всіх, хто не дотягне до Різдва...
Згадай про рідних всіх, колишніх і забутих,
Про всіх, хто вчора ще життя в руках тримав,
І що тебе такої взагалі могло не бути,
Згадай про мене, врешті, як про тебе я згадав!..
Коли ж не лишиться ні пам'яті, ні сили,
Сніги зійдуть й весна прорветься крізь кордон,
Згадай про себе, врешті, й всіх, кого любила,
І прокидайся, це всього лиш дивний сон... Поділитись сторінкою: 
| |
