Вінниця

Ти - у мене у серці не гостя.
Хто у мене тебе одбере?..
Я люблю твоє тихе Замостя
Й закосичене місто Старе...
П'ятничанські над Бугом заплави,
Серце б'ється од них веселіш...
Як Богунії сонце яскраве,
На майдані козацької слави
Ти дитям України стоїш...

Понад смутком вербової Кемпи
Лине чайка рожева увись...
Шістсотлітні історії темпи
Гнули, м'яли тебе: Підкорись!..
Ти нелегко виходила в люди,
Ти чекала своєї пори –
І подзьобані кулями груди
Піднімають старезні Мури!..

Не взяли їх ні кулі іржаві,
Ні державних мужів протеже.
Не скорилась Москві і Варшаві,
Тож чи скоришся втомі уже?..
Поставай, рішенець недалечко,
Знов Нечаєві коні іржуть.
Буть і буть – України краєчком,
Непричаленим чайки крилечком,
Невінчаною гордістю буть!

Поділитись сторінкою: