Зимова казка на Миколая

Сріблом сяє пишне покривало
На деревах, схилених в журбі,
То зима у гості заглядала,
Білу шаль лишила по собі,
Чаклувала вчора до півночі,
Одягла будинки і двори,
Гірку намела для всіх охочих,
Для веселих ігор дітвори.

Птицею літала над полями,
Самоцвіти струшувала з крил
І летів кусючими роями
На всі боки сніжно-білий пил.
Малювала на шибках картини,
Перламутром вкрила сонний сад...
Працювала вперто і невпинно,
Аби світ прикрасити до свят.

А сьогодні сніжними полями
Із мішком дарунків на плечі
Миколай спішив на зустріч з нами,
Та дістався тільки уночі.
Зазирав тихенько до кімнати
І мішок свій обережно ніс.
Всім дівчаткам чемним і хлоп'ятам
Подарунки бажані приніс.

Тим, хто добрим був і був слухняним,
Друга не залишив у біді,
Під подушку клав смачний льодяник
Й посміхався сам собі тоді.
До бешкетників схилявся біля ліжка,
Цілував голівку і хрестив...
Й до наступної зими йшов нишком,
Щоб і їм гостинці принести.

Поділитись сторінкою: