| |
Приспів:
Ноги топчуть сніг розталий,
Що лишився на той рік,
Між бетону та металу є вогонь,
Що досі грів.
У дорогу між містами манить
Вогник угорі,
Ми із гнізд повилітали,
Залишивши матерів...
Біжимо за сенсом, несемось,
Є попереду вершини й незвідані землі,
Всюди мегаполіси й села...
Ми крізь них проходимо в повітрі
Й в наземних, досвіду би нам...
Скрита рюкзаком спина, намір —
Витягти з-під дна всі скарби, це нас єдна,
Більше віри та жаги. Все жбурляєм на ваги.
Більше планів на роки: бути з ким і стати ким,
Просто бачити цей світ,
З'єднатись з ним є на меті,
Я так часто бачу молодь, всі вони є саме ті.
Ми сумуємо за домом, душу ранить заметіль,
Але вже за руку схоплена та неосяжна ціль.
Приспів. (2)
А що там попереду чекає? Заплакана щока?
А може, там бичачий кайф? А може, кіт з мішка?
А може, Авель там? Чи Каїн?
Чи жменя із землею там? Чи вирвана чека?
І до ворожки не ходи, і кава, що на дні, мовчить,
Із рота пар, а в когось дим,
А в когось марля є мов щит.
В когось вже нема нічого — тільки вітру пара жмень,
Хтось прощається сьогодні, щоб почати завтра день.
Кольорові сни — ми беремо фарби з них,
Ми шукаєм новизни, хтось угору, хтось униз.
Бачу вдачі довгий хвіст, давить емоційний піст,
Сьогодні спад, а завтра зріст, щоби жити у цій грі
І порушувати правила застарілих систем,
Ще випити прийдеться лиха тисячу цистерн.
Мати б друга, мати б волю, мати б долю, мати б все!
Час минає, течією нас від дому все несе...
Приспів. (2) Поділитись сторінкою: 
| |
