| |
Рани заліковані, слова зі сталі сковані,
Далі лине в твої вуха проза заримована.
В треках моїх зміст є, і є емоції,
Але не сприймає мене знову сірий соціум...
Ми - машина зла і всі, хто проти, закатовані,
Ми неконтрольовані, а розум деформований.
Нам нав'язують брехню вони кожну годину,
Саме через це я вже не дивлюся новини.
Посадити дерево і виростити сина,
Збудувати дім, потім віддати тій дитині?
Це доволі правильно і ці думки хороші,
Та лише впираються вони міцно у гроші.
Їм давно не треба влади, їм давно не треба слави.
Треба, щоб була могутньою і сильною,
Вільною й великою наша держава! -
Це брехня і ти це знаєш, більше вже немає сили...
Правди тут не відшукаєш, яка нація така і влада,
Так що разом з ними ми це породили...
Вони більше не з тобою... Думай, брате, головою!
Кожен сам за себе, готуйся до бою!
Якщо ці слова близькі тобі по духу -
Встань з колін зі мною!
Приспів:
Скажи, чому на цій землі замало місця мені
І чому в своєму житті я, як на війні?..
Скажи, чому на цій землі замало місця мені
І чому в своєму житті я, як на війні?..
Тут нема слова честі і гладять проти шерсті...
Зла маска смерті нагострює клешні,
Вмираєш нарешті, всі їдять твої рештки...
Задай собі питання: За що живеш ти?
Для чого цей світ? І куди нам прямувати?
В цьому світі немає людей,
Залишились тільки соціопати,
А ти лише поглянь, скільки болю в очах...
За що боролись, те і маєм? Це істина? Так!
А чого ще треба, знаєш, манна з неба
Не падає двічі, навіть, якщо дуже треба!..
І як не старайся - усі тонуть у фальші,
А що буде дальше? Що буде дальше?
Приспів. Поділитись сторінкою: 
| |
