П’янко пахне цвіт бузковий

П'янко пахне цвіт бузковий
Навесні, як завжди.
Оленятком з-за діброви
Місяць вийшов до води.
Розцвіта краса духмяна, |
Небо зорями сія,        |
А тебе нема, кохана,    |
Світла зіронько моя.    | (2)

Знов дерева буйним цвітом
У саду замело,
І шепочуть сонні віти:
"Буде все, як було!"
Тихо синя ніч блукає
По стежках голубих,
Мов шукає, все шукає,
Те, що вечір загубив.

Хай ворожить ніч казкова
У травневих садах,
Та навіщо цвіт бузковий
Знов про тебе нагадав?
Ну а щастя, мов світання – |
Не затримати його,         |
Як у двох його не стане –  |
То не буде й в одного!     | (2)

Розцвіта краса духмяна,
Небо зорями сія,
А тебе нема, кохана,
Світла зіронько моя...

Поділитись сторінкою: