Не треба журитись, пани офіцери

Не треба журитись, пани офіцери.
Ще втрачені землі належить вернуть.
Хай дім і Вітчизну снаряди роздерли,
І кров'ю солдатів відмічено путь.

Хай нас у Бахмуті від центру віджато,
Ще рота утримує смугу землі.
Палають квартали, метал і солдати,
Ну що тут іще запалить не змогли?..

Облиш, лейтенанте, стакан самогону -
Не час розбавляти біду у вині.
Вам завтра, можливо, вести батальйони -
Сховайте свій подив, бо ми на війні.

І ви, капітан, не виказуйте суму,
Хай розпач за сином вам душу роздер.
Я знаю жорстокість російського глуму,
Але чоловік ви, і ви - офіцер.

Пройти нашим слідом піхота візьметься.
Спасибі вам друзі, що я не один.
Згоріти у полі, можливо, прийдеться,
Бо є Батьківщина, і я - її син.

Хай нас обдуває сухими вітрами,
Дощі не короблять гарячі стволи.
А щоб Україна завжди була з нами,
Збирайтеся, друзі, де ми полягли.

Поділитись сторінкою: