Перевізник

Перевізник не візьме
Тутешніх монет,
Не читає кирилиці.
Там повітря, як мед,
Мені про це говорили...

Я стою й задивляюся
На вогники з того берега.
Я - тут птаха скляна,
Укрита залізними перами...

Нас війна кігтистою лапою
На шворку означень ниже,
Я стою тут, як лампа
Над розкритою книжкою...

Хоч ніколи й не просила
Здатності світити поміж рядками,
А хіба скляної пташиної сили -
Розбити себе об камінь...

Світло здатне вдарити,
Підпалити крізь лінзу...
Може, візьмеш, човняре,
Пір'їну мою залізну?..
Може, візьмеш, човняре,
Пір'їну мою залізну?..

Поділитись сторінкою: