Пісня загубленої в осені

Ця осінь - мов застояна вода,
Це гілля - обважніле і безлисте.
І дні ковтає мовчазна сльота,
І дні - немов розірване намисто.

Дощі, і сніг, і мжичка, і дощі,
І бій копит, застиглий у повітрі,
А потім ви - убрані у плащі -
За обрій відлітаєте за вітром.

І знову дощ, і знову мокрий сніг
Та плач ворон, надсадний і печальний.
А я ступаю тихо на поріг
У мертвий сон зануреної спальні.

Клепсидра вже не лічить часу й сліз,
І згас вогонь - без пристрасті та шалу.
Ти звідси запах мій у пазусі поніс
Безлистій осені і снігу на поталу.

Наллю вина у келих і до губ
Притулю мовчки срібло почорніле, -
Сьогодні я не вчула звуків труб
У завиваннях вітру знавіснілих.

Поділитись сторінкою: