За сонцем не бачу

За сонцем не бачу,
За вітром не чую,
Через лиху долю      |
Вдома й не ночую.    | (2)

Пусти ж мене, милий,
До броду по воду.
Хай я й там розкажу  |
Про нашу незгоду.    | (2)

Не буду я, милий,
Нічого казати.
Як будуть питати,    |
То я й вийду з хати. | (2)

Сестра запитала,
То я й промовчала.
Як мати спитала,     |
Всю правду сказала.  | (2)

Чи ти ж, моя доню,
Синів поженила,
Синів поженила,
Дочок повіддала,
Що ти ж, моя доню,   |
Така й марна стала?  | (2)

Синів не женила,
Дочок не віддала,
Через лиху долю      |
Така й марна стала.  | (2)

Поділитись сторінкою: