| |
Приспів:
І все на жаль не так, ми стали стомленні, |
Холодні букви пишем в повідомленні. |
Дурні образи на останок осінню, |
Залишусь зранку одиноким з гостею... | (2)
Ці вуста солодкі в мить чужими стали
І рука холодна, та, що обіймала,
Тут так темно, ти заховалась в тиші,
Я шукав сліди, я чекав, що ближче.
Ці написані слова, стерті номера із книги,
Та для мене ти була серцем, вишкрябаним з криги.
І ось тут, мабуть, я був гостем у твоїй програмі.
Ти слова мої забудь, що кохання не тане,
А ночами темними я часто з нервами
І так даремно вірив - ти моя.
Напивався з осінню, накрившись постіллю,
Не вірив зовсім, що душа жива.
Приспів.
І тут знову все заново, казинова нещасний,
Я просто зараз сміюсь і супер-класно
Власне я просто-напросто стер
Всі твої питанні про кохання, відданість, щирість,
В мене на вечір плани: десь зависнути до ранку,
Де є випивка і море дурнуватих жартів,
А ти лошарік плюс щирий дибіл.
Ой, пробач, я, мабуть, тебе образив, не плач.
Напиши новенький віршик, де ти нашка сядь
Романтика, квіти, і всі твої тупі зізнання
Викликають тільки сміх, запинись, паря.
Я - твоє друге "Я" і я сильніший,
Знаєш, є причини викинути примітив
І всі твої соплі, і я часто з нервами,
І так даремно вірив - ти моя.
Напивався з осінню, накрившись постіллю,
Не вірив зовсім, що душа жива,
А ночами темними я часто з нервами
І так даремно вірив - ти моя.
Напивався з осінню, накрившись постіллю,
Не вірив зовсім, що душа жива,
І все на жаль не так, ми стали стомленні...
Приспів. Поділитись сторінкою: 
| |
