Татова вишня

Заквітчана вишня, що біля хати,
Цілована сонцем, умита дощем.
Ой, як же давно садив її тато!..
Торкається серця легесенький щем...
Гніздечко родинне п'янить і колише,
І кличе дитинство моє золоте.
Натомлений час історію пише,
А вишня щороку так рясно цвіте!

Приспів:
Ой, тату, мій тату,
Мій рідний татусю,
Думками-крильми
Я до тебе горнуся!
До рідного дому, до хати
Ведуть всі стежини хрещаті!
У вишень п'янку заметіль,
Я лину завжди звідусіль!

В полоні веснянім знову хмелію
І спогади теплі вплітаю у цвіт...
Я миті щасливі у серці лелію,
Лишився там юності росяний слід...
Червоним намистом зваблює вишня
У двір найрідніший, але вже чужий...
Теплом ніжить душу спомин колишній,
І татова усмішка й погляд ясний...

Приспів.

Поділитись сторінкою: