Плакала калина, з Богом розмовляла

Плакала калина, з Богом розмовляла:
- Чом війна проклята доленьку забрала?
Посивіло небо, над степами згіркло?
І не сходить місяць і не світить зірка?

Приспів:
Поламали гради моє пишне гілля -
Коси обрізали, вкривали подвір'я.
І хрестами й смутком, диким очеретом,
У пташиних зграях, вицвілим заметом.

І сорочка в хрестик замаїлась кров'ю.
Вкрилась Україна смертною журбою.
Плакала калина, з вітром розмовляла:
- Чом не йдеш до бою, я тебе чекала...

Приспів.

Клекотав лелека, витирав їй сльози -
Огортав їх холод, сичали морози...
Як весна настане - зацвітеш, калино!
Світ здригнеться в крику: - Слава Україно!

Поділитись сторінкою: